Переривання перебігу позовної давності. Ключова судова практика

Позовна давність є цікавим інститутом права, який може з одного боку уберегти відповідача від обґрунтованих вимог та претензій позивача, а з іншого – стати на заваді позивачеві у його намаганні отримати судовий захист своїх порушених прав та інтересів. Чи потрібна взагалі позовна давність, який строк позовної давності оптимальний та до яких правовідносин вона не повинна застосовуватись – це все дискусійні питання для науковців. Але реальність полягає у тому, що сплив позовної давності є підставою для відмови позивачу у позові, за умови, що про застосування давності заявить відповідач (ч. 4 ст. 267 Цивільного кодексу України).

Telegram “Судова практика”

Раніше я вже робив огляд практики Верховного Суду щодо застосування частини 1 статті 261 Цивільного кодексу України, яка регламентує загальне правило початку перебігу позовної давності.

У цій статті я познайомлю вас із ключовими на мій погляд судовими рішеннями Верховного Суду України та Верховного Суду в частині застосування правил переривання позовної давності.

1. Переривання позовної давності шляхом визнання боржником свого боргу
   1.1. Дії, що свідчать про визнання боргу
   1.2. Переривання у разі періодичності сплати платежів
   1.3. Докази здійснення платежів
   1.4. Визнання боргу можливе лише у разі волевиявлення боржника
2. Переривання позовної давності шляхом пред’явленням позову
   2.1. Вимоги щодо яких переривається позовна давність
   2.2. Пред’явлення позову має відбутися із дотриманням вимог процесуального законодавства
3. Не перериває позовну давність

Із змісту статті 264 Цивільного кодексу України можна зробити висновок, що під перериванням позовної давності розуміється настання певної юридично значущої події після якої обчислення строку позовної давності починається заново.

Тобто за своїми правовими наслідками переривання позовної давності фактично продовжує строк у межах якого особа може звернутися до суду із позовом про захист своїх прав та інтересів. 

Оскільки норма, яка регулює правила переривання позовної давності носить доволі загальний характер, важливим є розуміння тонкощів правозастосування цієї статті у судовій практиці. 

Відповідно до статті 264 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності переривається:

• вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов’язку;
• у разі пред’явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. 

Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

1. Переривання позовної давності шляхом визнання боржником свого боргу

1.1. Дії, що свідчать про визнання боргу

За відсутності будь-якої конкретизації з боку законодавця щодо дій боржника, які слід вважати визнанням ним свого боргу, вирішення у кожному конкретному випадку питання чи вчинив боржник такую дію, яка свідчить про визнання боргу, лягає повністю на плечі служителів феміди. 

З цього приводу перш за все доречним буде згадати постанову Верховного Суду України від 27.04.2016 у справі №3-269гс16 в якій колегією суддів було наведено певний узагальнений перелік дій, які можуть свідчити про те, що боржник визнав свою заборгованість перед кредитором. 

Зокрема у постанові зазначено, що до дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов’язку, з урахуванням конкретних обставин справи, можуть належати: 

• визнання пред’явленої претензії; 
• зміна договору, з якої вбачається, що боржник визнає існування боргу, а так само прохання боржника про таку зміну договору; 
• письмове прохання відстрочити сплату боргу; 
• підписання уповноваженою на це посадовою особою боржника разом з кредитором акта звірки взаєморозрахунків, який підтверджує наявність заборгованості в сумі, щодо якої виник спір; 
• письмове звернення боржника до кредитора щодо гарантування сплати суми боргу;
• часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій.

А ось судді Касаційного цивільного суду Верховного Суду у постанові від 14.02.2018 у справі №161/15679/15-ц навели більш широке та загальне тлумачення ч. 1 ст. 264 Цивільного кодексу України, яке полягає у тому, що вказана норма права пов’язує переривання позовної давності з будь-якими активними діями зобов’язаного суб’єкта (боржника). При цьому не виключається й випадку коли переривання перебігу позовної давності буде відбуватися внаслідок визнання боргу, що здійснюється іншими суб’єктами, якщо на це була виражена воля боржника. Тобто коли боржник виражає свою згодою чи уповноважує на це відповідного іншого суб’єкта.

Також наведу схожу позицію іншої колегії суддів Касаційного цивільного суду Верховного Суду, яка викладена у постанові від 04.06.2020 у справі №640/18354/14-ц:

“Закон не містить переліку дій, що свідчать про визнання особою свого боргу або іншого обов`язку, але їх узагальнюючою рисою є те, що такі дії мають бути спрямовані на виникнення цивільних прав і обов`язків. В цьому сенсі діями, спрямованими на визнання боргу, є дії боржника безпосередньо стосовно кредитора, які свідчать про наявність боргу, зокрема повідомлення боржника на адресу кредитора, яким боржник підтверджує наявність у нього заборгованості перед кредитором, відповідь на претензію, підписання боржником акта звіряння розрахунків або іншого документа, в якому визначена його заборгованість.”

1.2. Переривання у разі періодичності сплати платежів

У кредитних правовідносинах доволі часто грошове зобов’язання боржника полягає у щомісячній сплаті на користь кредитора певних періодичних платежів відповідно до заздалегідь узгодженого із кредитором графіку. В таких випадках може постати питання: стосовно якої заборгованості переривається позовна давність, якщо боржник здійснив один щомісячний платіж?

Ось що з цього приводу думають судді Верховного Суду України (постанова від 09.11.2016, справа №6-1457цс16):

“…При цьому якщо виконання зобов`язання передбачалося частинами або у вигляді періодичних платежів і боржник вчинив дії, що свідчать про визнання лише певної частини (чи періодичного платежу), то такі дії не можуть бути підставою для переривання перебігу позовної давності стосовно інших (невизнаних) частин платежу. Суди повинні дослідити графік погашення кредитної заборгованості та встановити чи передбачають умови кредитного договору виконання зобов`язання частинами або у вигляді періодичних платежів, і у випадку вчинення боржником оплати чергового платежу, чи не свідчить така дія про визнання лише певної частини боргу, а відтак така не може бути підставою для переривання перебігу позовної давності стосовно інших (невизнаних) частин платежу…”

1.3. Докази здійснення платежів

Очевидним є те, що у доведенні факту вчинення боржником дій, які свідчать про визнання ним свого боргу є пряма заінтересованість кредитора. А тому не забуваємо про вимоги процесуального законодавства щодо доведення сторонами тих обставин на які вони посилаються в обґрунтування своїх вимог чи заперечень. 

У цьому контексті доречним буде звернутися до висновку знову таки Верховного Суду України, який викладений у постанові від 23.11.2016 у справі №6-2104цс16, яка стосувалась стягнення банком заборгованості. З судового рішення вбачається, що на підтвердження факту переривання позовної давності банком було надано розрахунок заборгованості, якій начебто  відображав здійснений боржником платіж у рахунок погашення заборгованості. 

Натомість колегією суддів було зазначено, що одного лише розрахунку заборгованості недостатньо для підтвердження факту переривання позовної давності, без підтвердження квитанціями, касовими ордерами та іншими документами, що засвідчують здійснення платежу саме боржником, оскільки останній заперечував вчинення цих дій. 

Отже пам’ятаємо, що факт переривання позовної давності повинен бути підтверджений належними, допустимим та достовірними доказами. 

1.4. Визнання боргу можливе лише у разі волевиявлення боржника

Ще один важливий аспект переривання позовної давності – це наявність волевиявлення боржника. Це важливо оскільки події, які можуть свідчити про переривання позовної давності, насправді могли відбутися поза волею боржника. Найбільш яскравий приклад таких обставин: списання банком-кредитором грошових коштів з інших рахунків боржника у цьому банку для погашення заборгованості за кредитом.

Верховний Суд України у своїй постанові від 08.11.2017 у справі №401/6656/12-ц зазначив, що “не можуть вважатися добровільним погашенням боргу, що перериває перебіг позовної давності, будь-які дії кредитора, спрямовані на погашення заборгованості, зокрема списання коштів з рахунків боржника без волевиявлення останнього, або без його схвалення”.

2. Переривання позовної давності шляхом пред’явленням позову

2.1. Вимоги щодо яких переривається позовна давність

Відповідно до частини другої статті 264 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності переривається у разі пред’явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач.

Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 24.04.2019 у справі №523/10255/15-ц виклала правовий висновок відповідно до якого позовна давність шляхом пред’явлення позову переривається саме на ту частину вимог (право на яку має позивач), що визначена ним у його позовній заяві. Що ж до вимог, які не охоплюються предявленим позовом, та до інших боржників, то позовна давність щодо них не переривається. 

Якщо знову повернутися до кредитних правовідносин, то цікавим є питання про переривання позовної щодо вимог кредитора про стягнення заборгованості пред’явленням позову про звернення стягнення на заставу/іпотеку та навпаки.

Верховний Суд 08.07.2020 розглянув справу №314/5407/16-ц за позовом банку до боржника про стягнення заборгованості. У цій справі відповідачем було заявлено про застосування позовної давності. Під час розгляду справи було встановлено, що раніше банк вже звертався до цього боржника  із позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки, який забезпечує виконання зобов’язань за тим самим кредитним договором стягнення заборгованості за яким і є предметом спору у новій справі. 

Таким чином постало питання щодо наявності або відсутності переривання позовної давності на підставі частини 2 статті 264 Цивільного кодексу України.

Колегією суддів було зазначено, що оскільки банк вже звертався у 2010 році до цього відповідача із позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором і відповідний позов було судом задоволено, відповідно мало місце переривання позовної давності.

2.2. Пред’явлення позову має відбутися із дотриманням вимог процесуального законодавства

Сам по собі факт направлення позову на поштову адресу суду або його подання через канцелярію зовсім не свідчить про те, що позовна давність була перервана.

Зокрема у постанові Великої Палати Верховного суду від 24.04.2019 у справі №523/10255/15-ц, про як я вже згадував вище, колегія суддів звертала увагу й на те, що обов’язковою умовою переривання позовної давності шляхом пред’явлення позову також є дотримання вимог процесуального закону щодо форми та змісту позовної заяви, правил предметної та суб`єктної юрисдикції та інших, порушення яких перешкоджає відкриттю провадження у справі.

Аналогічна позиція викладена й у пункті 38 постанові від 07.07.2020 у справі №712/8916/17:

“На підставі припису частини другої статті 264 ЦК України переривання позовної давності відбувається у разі подання до суду саме позову до належного відповідача з дотриманням вимог процесуального закону щодо форми та змісту позовної заяви, правил предметної та суб`єктної юрисдикції й інших вимог, порушення яких перешкоджає відкриттю провадження у справі.”

У постанові Касаційного господарського суду Верховного Суду від 07.09.2020 у справі №904/1080/19 зазначено:

“Виходячи з аналізу наведених норм перебіг позовної давності шляхом пред’явлення позову може перериватися у разі звернення позивача до суду, в тому числі й направлення позовної заяви поштою, здійсненого з додержанням вимог процесуального законодавства. Якщо суд у прийнятті позовної заяви відмовив або повернув її, то перебіг позовної давності не переривається. Не перериває перебігу такого строку й подання позову з недодержанням правил підвідомчості, а також з іншим предметом спору та з іншими матеріально-правовими підставами.”

3. Не перериває позовну давність

Вкотре повертаючись до частини 2 статті 264 Цивільного кодексу України акцентуємо увагу на тому, що позовна давність переривається саме “пред’явленням позову”. Тобто застосування будь-яких альтернативних способів захисту порушених прав та інтересів не перериває позовну давність. 

Наприклад Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 07.07.2020 у справі №712/8916/17 (п. 38 постанови) зазначила, що не перериває позовну давність подання заяви про отримання судового наказу у порядку наказного провадження.

Те саме стосується й виконавчого напису нотаріуса, який за своєю правовою природою та змістом не є тотожний позову, а тому вчинення виконавчого напису не перериває перебігу позовної давності (постанова Касаційного цивільного суду Верховного Суду 18.07.2018 у справі №210/849/15-ц).

Касаційний цивільний суд Верховного Суду у постанові від 28.09.2020 у справі №756/10046/16-ц погодився із висновками суду апеляційної інстанції що подання позову до третейського суду, рішення якого в подальшому скасоване, не перериває позовної давності.

А от інша колегія суддів Касаційного цивільного суду Верховного Суду звернула увагу на те, що позовна давність переривається пред’явлення особою позову, а не постановленням судом судового рішення (постанова від 09.09.2020 у справі №207/380/16-ц).

Звісно ж у питанні переривання позовної давності не треба забувати, що таке переривання може мати місце лише у межах позовної давності. Тобто сплив позовної давності виключає можливість її переривання (постанова Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 24.04.2019 у справі 569/8314/14-ц).

Як ми з вами побачили переривання позовної давності має велику кількість нюансів, в першу чергу, в залежності від того яким чином відбулось переривання. А тому враховуйте вищенаведену судову практику як при поданні заяв про застосування позовної давності, так і при обґрунтування обставин, які свідчать про переривання позовної давності.

---

Адвокат Віталій Будьонний

Запис на консультацію через телеграм:

НАПИСАТИ АДВОКАТУ

Або через форму зворотного зв’язку: