Головна / Судова практика / Процесуальні питання / Стягнення витрат на правову допомогу адвоката: огляд практики Верховного Суду

Стягнення витрат на правову допомогу адвоката: огляд практики Верховного Суду

15 грудня 2017 року набрали чинності нові процесуальні кодекси, якими передбачено порядок та підстави відшкодування витрат на правову допомогу адвоката.

Зокрема, законом визначено які саме витрати та суми можна віднести до витрат на професійну правничу допомогу, а також якими доказами відповідні витрати можуть бути підтверджені.

ТГ-канал “Судова практика”

Окрім цього процесуальне законодавство визначає, що у будь-якому разі розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Не дивлячись на законодавче врегулювання цього питання залишається багато нюансів, які дають про себе знати під час практичного застосування процесуального закону про відшкодування витрат на правову допомогу адвоката.

Наразі вже існує великий обсяг правозастосовної практики Верховного Суду, яка деталізує процесуальні кодекси у цьому питанні, та іноді ця практика містить певні протиріччя. Тим не менш, у цьому матеріалі я спробував зібрати основні правові позиції касаційного суду, які стосуються відшкодування витрат на правову допомогу адвоката.

1. Зменшення витрат на правову допомогу адвоката

  • Суд може зменшити витрати на правову допомогу як за клопотанням сторони, так і за власної ініціативи (читати);
  • Право суду на зменшення витрат на правову допомогу адвоката (читати);
  • У разі неспівмірності розміру витрат на правову допомогу суд самостійно визначає розмір судових витрат (читати);
  • Зменшення витрат на правову допомогу за складання касаційної скарги (читати).

2. Розподіл витрат на правову допомогу адвоката, коли суд не ухвалює судове рішення по суті

  • Компенсація витрат на правову допомогу про вирішенні судом інших процесуальних питань після винесення рішення по суті спору (читати);
  • Розподіл судових витрат у разі закриття провадження на підставі п. 8 ч. 1 ст. 238 КАС України (якщо оскаржувані порушення були виправлені суб’єктом владних повноважень) (читати);
  • Стягнення витрат на правову допомогу адвоката у разі закриття провадження у зв’язку із відмовою позивача від позову (читати);
  • Відшкодування судових витрат, понесених третьою особою, у разі відмови позивача від позову (читати);
  • Компенсація витрат на правову допомогу адвоката за результатом розгляду скарги у порядку судового контролю за виконанням рішення (читати);
  • Стягнення витрат на правову допомогу адвоката у разі закриття апеляційного провадження у зв’язку із відмовою від апеляційної скарги (читати).

3. Докази на підтвердження витрат на правову допомогу адвоката

  • Номер справи у договорі про надання правової допомоги (читати);
  • Форма документу, який підтверджує сплати гонорару адвокату (читати);
  • Що не може бути включено до складу гонорару адвоката (читати);
  • Які саме документи суд хоче бачити в якості доказів на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу (читати);
  • Докази витраченого часу (читати);
  • Щодо надання суду акту виконаних послуг (читати);

4. Порядок оплати гонорару адвокату

  • Гонорар успіху (читати);
  • Стягнення витрат на правову допомогу, які фактично не були сплачені (читати);
  • Гонорар у фіксованому розмірі (читати).

5. Окремі питання стягнення витрат на правову допомогу адвоката

  • Компенсація часу, який адвокат витрачає на дорогу для участі у судовому засіданні (читати);
  • Щодо вимог до форми заяви, яка подається (заявляється) відповідності до ч. 8 ст. 141 ЦПК України (читати);
  • Витрати на правову допомогу адвоката, який знаходиться у трудових відносинах із довірителем (читати);
  • Витрати на правову допомогу адвоката, який є одним із засновників юридичної особи-довірителя (читати).

1. Зменшення витрат на правову допомогу адвоката

Суд може зменшити витрати на правову допомогу як за клопотанням сторони, так і за власної ініціативи

Постанова Великої Палати Верховного Суду від 14.01.2020 у справі №910/17955/17:

Суди попередніх інстанцій правильно зазначили, що відповідачем не було подано до суду жодних належних та допустимих доказів на підтвердження неспівмірності витрат на професійну правничу допомогу у заявленому позивачем розмірі, а також відповідного клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката (п. 88.).

Постанова Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №908/299/18:

Велика Палата Верховного Суду зазначає, що доводам Бердянської міськради про застосування критерію співмірності витрат на оплату правничих послуг вже надана оцінка апеляційним господарським судом, який в оскаржуваній постанові правильно зазначив, що ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям. Таких доказів або обґрунтувань, у тому числі розрахунків, які свідчили б про неправильність розрахунку витрат або про неналежність послуг адвоката до справи, відповідачем не надано (п. 79.).

Постанова Касаційного господарського суду Верховного Суду від 17.09.2020 у справі №904/3583/19:

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною четвертою статті 129 Господарського процесуального кодексу України, визначені також положеннями частин шостої, сьомої, дев`ятої статті 129 цього Кодексу.

Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини четвертої статті 126 Господарського процесуального кодексу України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

При цьому, обов’язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини п’ята-шоста статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п’ятої – сьомої, дев’ятої статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

Постанова Касаційного господарського суду Верховного Суду від 11.11.2021 у справі №910/7520/20:

У пункті 4.16 постанови від 30.11.2020 у справі № 922/2869/19 Верховний Суд вказав, що висновки «суд має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, за клопотанням іншої сторони» та «суд має право зменшити суму судових витрат, встановивши їх неспіврозмірність, незалежно від того, чи подавалося відповідачами відповідне клопотання» не є тотожними за своєю суттю, і фактично другий висновок відповідає викладеному в пункті 6.1 постанови об’єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, що «під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. Суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов’язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи».

За таких обставин, колегія суддів у справі № 922/2869/19 вказала, що висновки судів про часткову відмову стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні витрат на професійну правничу допомогу адвоката з підстав пов’язаності, необґрунтованості та непропорційності до предмета спору не свідчать про порушення норм процесуального законодавства, навіть, якщо відсутнє клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. У такому разі, суди мають таке право відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України та висновків об’єднаної палати про те, як саме повинна застосовуватися відповідна норма права.

Право суду на зменшення витрат на правову допомогу адвоката

Постанова Касаційного адміністративного суду Верховного Суду від 14.07.2021 у справі №808/1849/18:

Відповідно до конкретної та послідовної практики Верховного Суду, визначаючись із відшкодуванням понесених витрат на правничу допомогу суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

У разі неспівмірності розміру витрат на правову допомогу суд самостійно визначає розмір судових витрат

Постанова Касаційного адміністративного суду Верховного Суду від 08.02.2022 у справі №160/6762/21:

У разі, якщо під час вирішення клопотання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, понесених стороною в адміністративній справі – суб’єктом приватного права, за рахунок бюджетних асигнувань іншої сторони – суб’єкта владних повноважень, суди доходять висновку про неспівмірність зазначеного у клопотанні розміру витрат на таку допомогу, то суди повинні на підставі аналізу поданих сторонами доказів, з урахуванням категорії складності та значення справи для сторін, самостійно визначити розмір судових витрат на правничу допомогу, який має бути відшкодований.

Зменшення витрат на правову допомогу за складання касаційної скарги

Постанова Касаційного адміністративного суду Верховного Суду від 19.11.2020 у справі №520/7431/19:

Колегія суддів зауважує, що в будь-якому випадку надання правової допомоги з приводу вирішення навіть певної (усієї) сукупності питань у касаційному порядку не може бути об’єктивно оцінено у більшому розмірі, ніж надання первинної правничої допомоги, необхідної для звернення особи до суду з адміністративним позовом. Первинна – більш складна, об’ємна і потребує повного аналізу обставин справи та нормативно-правової бази. У свою чергу процедурні питання є типовими, виконання яких потребує більш технічного підходу та не залежить від ціни позову та/або професійного досвіду виконавця.

Як убачається з матеріалів справи, послуги з підготовки позовної заяви подання їх до суду, адвокатом […] у суді першої інстанції були оцінені в 4500, 00 грн, в суді апеляційної інстанції – 5000,00 грн.

Таким чином, враховуючи наведені обставини, а також зміст та обсяг наданих послуг, розмір відшкодування, отриманий за аналогічні послуги в судах першої та апеляційної інстанцій, колегія суддів вважає заявлений представником позивача до відшкодування розмір правової допомоги за складення касаційної скарги явно завищеним та таким, що підлягає зменшенню.

Крім того, участь одного адвоката при розгляді справи в судах усіх інстанцій свідчить про його обізнаність з обставинами щодо спірних правовідносин, що, поза сумнівом, істотно впливає на обсяг надання ним послуг в межах їх повторного вивчення.

Отже, підготовка цієї справи в суді касаційної інстанції не вимагала великого обсягу аналітичної й технічної роботи, з огляду на що розмір таких витрат також підлягає зменшенню

Ураховуючи викладене, а також фактичний обсяг виконаної роботи та її незначну складність, колегія судів касаційної інстанції вважає розумно обґрунтованими заявлені витрати на професійну правничу допомогу, які підлягають компенсації позивачу за рахунок Військової частини 3005 в розмірі 1000,00 грн.

2. Розподіл витрат на правову допомогу адвоката, коли суд не ухвалює судове рішення по суті

Компенсація витрат на правову допомогу про вирішенні судом інших процесуальних питань після винесення рішення по суті спору

Постанова Касаційного адміністративного суду Верховного Суду від 20.10.2020 у справі №520/928/19:

У цій справі питання відшкодування витрат на правову допомогу адвоката постало під час розгляду заяви позивача поданої в порядку ст. 383 КАС України щодо невиконання судового рішення суб’єктом владних повноважень. За результатом розгляду цієї заяви судом було винесено окрему ухвалу, яку суб’єкт владних повноважень оскаржив в апеляційному порядку. Суд апеляційної інстанції залишив окрему ухвалу без змін.

Тож позивач звернувся до апеляційного суду із заявою про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу витрат на правову допомогу адвоката.

Колегія суддів Верховного Суду зазначає, що особа, яка оскаржує до суду неправомірні дії (бездіяльність) чи рішення суб1єкта владних повноважень, не лише зазнає шкоду від цих порушень, але і змушена нести додаткові витрати, пов’язані з судовим провадженням.

Таким чином, якщо рішенням суду встановлено, що дії (бездіяльність) чи рішення суб’єкта владних повноважень були неправомірними, то необхідно не лише нівелювати пряму шкоду, нанесену особі внаслідок цих порушень, але й компенсувати всі витрати, які особа зазнала для захисту своїх прав під час судового оскарження таких дій, бездіяльності чи рішень.

У цій справі позивач у порядку статті 383 КАС України, для повного захисту порушених прав змушений був звернутися до суду для визнання бездіяльності відповідача яка полягала у порушенні вимог статей 14 і 370 Кодексу адміністративного судочинства України і була вчинена при виконанні рішення Харківського окружного адміністративного суду від 11 березня 2019 року по справі №520/928/19, у зв`язку з чим поніс додаткові витрати на правничу допомогу.

З урахуванням наведеного, колегія суддів зазначає, що адміністративний процесуальний закон не обмежує можливість вирішення питання розподілу процесуальних витрат, зокрема витрат на правову допомогу, виключно при ухваленні судового рішення по суті спору, а й може бути вирішено при здійсненні судового контролю.

Зазначене свідчить про порушення норм процесуального права, що стосуються вирішення питання розподілу судових витрат (статті 134, 139 КАС України) та ухвалення додаткового судового рішення (статті 252 КАС України).

Розподіл судових витрат у разі закриття провадження на підставі п. 8 ч. 1 ст. 238 КАС України (якщо оскаржувані порушення були виправлені суб’єктом владних повноважень)

Постанова Касаційного адміністративного суду Верховного Суду від 09.12.2020 у справі №1.380.2019.001303:

Витрати ж на правничу допомогу адвоката відповідно до частини 2 статті 134 КАС України підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи разом з іншими судовими витратами. Отже, ця норма відсилає до загального порядку розподілу судових витрат, що визначений статтею 139 КАС України.

Однак, зі змісту цієї норми закону, не вбачається визначення порядку розподілу судових витрат у випадку закриття провадження на підставі пункту 8 частини 1 статті 238 КАС України. Стаття 140 КАС України також незастосовна до ситуації, що склалася, з огляду на відсутність заяви позивача про відмову від позову в означеній частині позовних вимог.

Разом з тим, частина 8 статті 139 КАС України дозволяє суду у випадку, якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

З урахуванням обставин, що склалися, за відсутності чіткого правового регулювання розподілу судових витрат саме у такому випадку процесуальним законом, суд керується принципом, за яким судові витрати несе та із сторін, з вини якої такі витрати виникли. Так, визнавши помилку й усунувши її, сторона відповідача не давала приводу для подальшого розгляду справи, адже права позивача були поновлені і без завершення судового процесу. За таких обставин колегія суддів вважає за можливе і необхідне на підставі частини 8 статті 139 КАС України понесені сторонами судові витрати залишити за такими сторонами, НЕ покладаючи обов’язок їх відшкодування на іншу сторону.

Стягнення витрат на правову допомогу адвоката у разі закриття провадження у зв’язку із відмовою позивача від позову

Постанова Касаційного господарського суду Верховного Суду від 29.07.2021 у справі №922/2017/17:

У разі закриття провадження у справі відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов’язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача. Отже, відповідач повинен обґрунтовано заявити про наявність витрат, які виникли у зв’язку із поданням позову до нього і у подальшому- із закриттям провадження у справі.

Тобто стягнення з позивача компенсації понесених відповідачем витрат, зокрема витрат на правничу допомогу, у разі закриття провадження у справі можливе лише у випадку встановлення необґрунтованості дій позивача.

Господарський процесуальний кодекс України не містить норм, які б встановлювали критерії визначення необґрунтованості дій позивача, однак очевидно, що під такими діями можна розуміти таку реалізацію позивачем своїх процесуальних прав, внаслідок якої виникають підстави для закриття провадження або залишення позову без розгляду.

Відшкодування судових витрат, понесених третьою особою, у разі відмови позивача від позову

Постанова Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 22.09.2021 у справі №456/462/20:

Відповідно до частини третьої статті 142 ЦПК України у разі відмови позивача від позову понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються з позивача. Однак якщо позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред’явлення позову, суд за заявою позивача присуджує стягнення понесених ним у справі витрат з відповідача.

Аналіз зазначеної норми права свідчить про те, що загальне правило щодо компенсації судових витрат у разі відмови позивача від позову передбачає, що витрати відповідача за його заявою стягуються з позивача. Разом із тим, у результаті відмови позивача від позову процесуальний закон не передбачає відшкодування судових витрат, понесених третьою особою.

Таким чином, ураховуючи те, що стаття 142 ЦПК України не містить положення про відшкодування третій особі витрат на правову допомогу в разі закриття провадження у справі на підставі пункту 4 частини першої статті 255 ЦПК України (позивач відмовився від позову і відмова прийнята судом), суд апеляційної інстанції, зробив правильний висновок про відмову у задоволенні заяви ТОВ про розподіл судових витрат.

Компенсація витрат на правову допомогу адвоката за результатом розгляду скарги у порядку судового контролю за виконанням рішення

Постанова Касаційного господарського суду Верховного Суду від 15.02.2022 у справі №913/869/14:

Верховний Суд зазначає що згідно з частиною 1 статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов’язаних з розглядом справи. Водночас пунктом 1 частини 3 статті 123 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до статті 344 Господарського процесуального кодексу України судові витрати, пов’язані з розглядом скарги, покладаються судом на заявника, якщо було постановлено рішення про відмову в задоволенні його скарги, або на орган державної виконавчої служби чи приватного виконавця, якщо було постановлено ухвалу про задоволення скарги заявника.

Остаточним судовим рішенням у цій справі було стягнуто з боржника (який оскаржував постанову приватного виконавця про відкриття виконавчого провадження) на користь приватного виконавця витрати на правову допомогу адвоката, оскільки у задоволені скарги було відмовлено.

Стягнення витрат на правову допомогу адвоката у разі закриття апеляційного провадження у зв’язку із відмовою від апеляційної скарги

Постанова Великої Палати Верховного Суду від 08.06.2022 у справі №357/380/20:

Подача апеляційної скарги та відкриття апеляційного провадження вимагає від інших учасників справи вчинення дій на захист своїх інтересів та спонукає до здійснення певних дій, які б не були реалізовані за відсутності апеляційної скарги.

Тому і у випадку закриття апеляційного провадження мають бути враховані судові витрати, які понесли інші учасники справи у зв`язку зі зверненням з апеляційною скаргою та відкриттям апеляційного провадження.

У такому випадку в апеляційного суду немає необхідності обґрунтовувати добросовісність чи недобросовісність особи, яка подала апеляційну скаргу, оскільки така особа реалізує своє право на апеляційний перегляд судового рішення, однак самостійно прийняла рішення в межах принципу диспозитивності (пункт 5 частини третьої статті 2, стаття 13 ЦПК України) про відмову від апеляційної скарги, усвідомлюючи наслідки такої відмови, а саме згідно з частиною п`ятою статті 364 ЦПК України унеможливлення для цієї особи апеляційного перегляду судового рішення.

Отже, у разі закриття апеляційного провадження у зв`язку з відмовою особи, яка падала апеляційну скаргу, від такої, унеможливлюється повторне звернення цієї особи з апеляційною скаргою на оскарження судового рішення, однак інші учасники справи, які добросовісно реагували на відкриття апеляційного провадження поданням відзиву на апеляційну скаргу, понесли судові витрати, оскільки, у цьому випадку, звернулися за правничою допомогою до адвоката (стаття 15 ЦПК України), а відтак могли розраховувати на відшкодування вказаних витрат у випадку відмови у задоволенні апеляційної скарги. Однак такий же за своїми наслідками результат вони б отримали і у разі закриття апеляційного провадження, оскільки судове рішення, ухвалене судом першої інстанції по суті спору, залишається без змін.

Тому у випадку закриття апеляційного провадження відсутні будь-які обставини, які б унеможливлювали або нівелювали загальний принцип відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).

3. Докази на підтвердження витрат на правову допомогу адвоката

Номер справи у договорі про надання правової допомоги

Постанова Об’єднаної палати Касаційного адміністративного суду Верховного Суду від 17.03.2020 у справі №520/8309/18:

Відповідач у касаційній скарзі також вказав на порушення судами попередніх інстанцій принципу співмірності при визначенні суми стягнення витрат на правничу допомогу. Зазначив, що документи, які подані для визначення розміру цих витрат, не містять документального підтвердження витрат адвоката, що були необхідні для надання правничої допомоги, в них відсутні докази затраченого адвокатом часу для надання вказаних послуг, відсутні розрахунки вартості підготовки адвокатом процесуальних документів та відсутнє посилання на номер справи, що розглядається.

Колегія суддів Верховного Суду вважає вказані доводи Митниці необґрунтованими, оскільки чинним законодавством не встановлено чітких критеріїв для документів, що подаються для підтвердження витрат на правничу допомогу.

Постанова Касаційного господарського суду Верховного Суду від 07.09.2020 у справі №910/4201/19:

Колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про залишення без розгляду заяви АТ про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, у зв’язку з ненаданням позивачем доказів фактичного понесення витрат на професійну правничу допомогу, пов’язаних з розглядом саме даної справи у заявленому розмірі, з огляду на відсутність у додатковій угоді, яку позивач вважає доказом понесення таких витрат, посилань на даний судовий спір.

При цьому, скаржник безпідставно зазначає про неврахування судами висновків об’єднаної палати Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, оскільки у даному випадку підставою для залишення заяви АТ про стягнення витрат на правничу допомогу без розгляду, стало те, що позивач не надав доказів фактичного понесення ним витрат на професійну правничу допомогу у визначеному законом порядку саме під час розгляду даної справи.

Форма документу, який підтверджує сплати гонорару адвокату

Постанова Касаційного адміністративного суду Верховного Суду від 16.04.2020 у справі №727/4597/19:

Верховний Суд зазначає, що, відповідно до положень статті 14 ПК України адвокати здійснюють незалежну професійну діяльність. У свою чергу, Закон №5076-VI не наводить форму та вимоги до документа, що підтверджує оплату гонорару (винагороди) адвокату. Закон №265/95-ВР, Положення №13 та Положення №148 не визначають порядок здійснення розрахунків адвокатом зі своїм клієнтом за готівку, оскільки не поширюються на осіб, що здійснюють незалежну професійну діяльність.

Тобто, аналіз спеціального законодавства, щодо діяльності адвоката, дає право зробити висновок, про те, що законодавством України не встановлено відповідних вимог до розрахункового документа який повинен надати адвокат при сплаті клієнтом послуг, а також не встановлено форму такого документа.

Враховуючи наведене та той факт, що відкриття власного рахунку не є обов`язком адвоката, Верховний Суд доходить висновку, що адвокат може видати клієнту на його вимогу складений в довільній формі документ (квитанція, довідка, тощо) який буде підтверджувати факт отримання коштів від клієнта.

Що не може бути включено до складу гонорару адвоката

Постанова Касаційного адміністративного суду Верховного Суду від 10.06.2021 у справі №820/479/18:

Колегія суддів не приймає посилання скаржника на те, що гонорар включає всі необхідні податки, збори та обов’язкові платежі та всі необхідні витрати для здійснення своєї професійної діяльності (оренда офісу, оплата ліцензій за використання інформаційно-правових систем, мобільний зв’язок, інтернет, канцелярські товари, обслуговування офісної техніки, професійна література, семінари з підвищення кваліфікації, тощо) оскільки в силу приписів статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Які саме документи суд хоче бачити в якості доказів на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу

Постанова Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 27.07.2021 у справі №671/1957/20:

Таким чином, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані:

  • договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше);
  • документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов’язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження);
  • а також документи, що свідчать про фактичне надання таких послуг.

Отже, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні цих витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.

Докази витраченого часу

Постанова Касаційного адміністративного суду Верховного Суду від 13.02.2022 у справі №826/13632/18:

Отже, для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Зокрема, від учасника справи вимагається надання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою, але не доказів обґрунтування часу, витраченого фахівцем у галузі права, як зазначив суд попередньої інстанції. Що стосується часу, витраченого фахівцем у галузі права, то достатнім є підтвердження лише кількості такого часу, але не обґрунтування, яка саме кількість часу витрачена на відповідні дії.

Щодо надання суду акту виконаних послуг

Постанова Касаційного адміністративного суду Верховного Суду від 16.05.2019 у справі №823/2638/18:

Що стосується акту виконаних робіт, то його складення не передбачено умовами договору, а виставлення рахунку клієнту та його оплата свідчать про їх прийняття.

4. Порядок оплати гонорару адвокату

Гонорар успіху

Постанова Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18:

З урахуванням наведеного вище не є обов’язковими для суду зобов’язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату «гонорару успіху», у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

Відмовляючи у задоволенні заяви про розподіл витрат на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 5 000,00 грн, передбаченому пунктом 4.2 додаткової угоди № 2 від 28 вересня 2018 року, суди не врахували, що відповідна сума, обумовлена сторонами до сплати у твердому розмірі під відкладальною умовою, є складовою частиною гонорару адвоката, тож належить до судових витрат, не навели доводів та доказів нерозумності цих витрат, їх неспівмірності з ціною позову, складністю справи та її значенням для позивача. При цьому загальна сума витрат на адвокатські послуги, передбачена договором, складає 12 000 грн, що не виходить за розумні межі визначення розміру гонорару.

Отже, додаткове судове рішення про відмову в стягненні 5 000 грн слід скасувати та прийняти в цій частині нове рішення про відшкодування позивачу цих витрат пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Постанова Касаційного господарського суду Верховного Суду від 13.10.2020 у справі №922/3706/19:

Так, відповідно до ч. 6 статті 129 ГПК України якщо сума судових витрат, заявлена до відшкодування, істотно перевищує суму, заявлену в попередньому (орієнтовному) розрахунку, суд може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні судових витрат в частині такого перевищення, крім випадків, якщо сторона доведе, що не могла передбачити такі витрати на час подання попереднього (орієнтовного) розрахунку.

Оскільки сума «гонорару успіху» передбачалась п.2 Додаткової угоди до Договору про надання правової допомоги, що була укладена 01.11.2019, а попередній розрахунок суми судових витрат позивачем було подано разом з позовною заявою 12.11.2019, в якому сума витрат на правничу допомогу була вказана в розмірі 79 287,00 грн без суми «гонорару успіху», тобто позивач при попередньому визначенні витрат однозначно міг передбачити витрати на «гонорар успіху», а розмір витрат разом з «гонораром успіху» істотно перевищу ті, що були заявлені в попередньому розрахунку, колегія суддів Верховного Суду вважає, що у стягненні з відповідача зазначеної суми слід відмовити з підстав недоведеності, що скаржник не міг передбачити такі витрати на час подання попереднього (орієнтовного) розрахунку.

Стягнення витрат на правову допомогу, які фактично не були сплачені

Постанова Касаційного господарського суду Верховного Суду від 17.08.2020 у справі №925/1067/19:

Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 126 вказаного Кодексу), тобто, коли у сторони виникло зобов’язання за умовами договору з оплати адвокатських послуг.

Аналогічну правову позицію викладено у постановах Об’єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 та від 22.11.2019 у справі № 910/906/18.

Постанова Касаційного адміністративного суду Верховного Суду від 21.01.2021 у справі №280/2635/20:

Судова колегія зазначає, що КАС України у редакції, чинній з 15.12.2017, імплементував нову процедуру відшкодування витрат на професійну правову допомогу, однією з особливостей якої є те, що відшкодуванню підлягають витрати, незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною / третьою особою чи тільки має бути сплачено.

Гонорар у фіксованому розмірі

Постанова Касаційного адміністративного суду Верховного Суду від 28.12.2020 у справі №640/18402/19:

Суд з огляду на умови договору про надання правової допомоги, враховуючи складання і підписання адвокатом всіх процесуальних документів від імені і в інтересах позивача, дійшов висновку, що в даній конкретній справі витрати на правову допомогу в сумі 12350 грн є реальними, підтвердженими матеріалами справи. Щодо відсутності детального опису робіт на виконання положень частини четвертої статті 134 КАС України, Суд звертає увагу на зміст цієї норми, яка запроваджена «для визначення розміру витрат», в той час як в межах цієї справи розмір гонорару адвоката встановлений сторонами договору у фіксованому розмірі, не залежить від обсягу послуг та часу витраченого представником позивача, а отже є визначеним. Доводів податкового органу щодо неспівмірності витрат на правову допомогу відзив на позовну заяву не утримує.

5. Окремі питання стягнення витрат на правову допомогу адвоката

Компенсація часу, який адвокат витрачає на дорогу для участі у судовому засіданні

Постанова Касаційного господарського суду Верховного Суду від 25.05.2021 у справі №910/7586/19:

Отже, участь у судовому засіданні являє собою не формальну присутність на ньому, а підготовку адвоката до цього засідання, витрачений час на дорогу до судового засідання та у зворотному напрямку, його очікування та безпосередня участь у судовому засіданні.

Такі стадії представництва інтересів у суді, як прибуття на судове засідання та очікування цього засідання є невідворотними та не залежать від волі чи бажання адвоката. При цьому паралельно, вчиняти якісь інші дії на шляху до суду чи під залом судового засідання адвокат не може та витрачає на це свій робочий час.

З огляду на що колегія суддів вважає, що такі стадії, як прибуття до суду чи іншої установ та очікування є складовими правничої допомоги, які в комплексі з іншими видами правничої допомоги сприяють забезпеченню захисту прав та інтересів клієнта.

З урахуванням наведеного час, який адвокат витрачає на дорогу для участі у судовому засіданні, є складовою правничої допомоги і підлягає компенсації нарівні з іншими витратами.

Щодо вимог до форми заяви, яка подається (заявляється) відповідності до ч. 8 ст. 141 ЦПК України

Постанова Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 24.12.2021 у справі №755/4466/20:

Процесуальний закон не встановлює вимог щодо усної чи письмової форми заяви, яка подається (заявляється) відповідності до частини восьмої статті 141 ЦПК України. Верховний Суд вважає, що заяви, вимоги до форми яких процесуальний закон не встановлює, можуть подаватись суду як в усній, так і в письмовій чи електронній формі.

Витрати на правову допомогу адвоката, який знаходиться у трудових відносинах із довірителем

Постанова Касаційного господарського суду Верховного Суду від 24.01.2022 у справі №911/2737/17:

У своїх рішеннях (ухвали від 26.03.2018 у справі №915/907/17, від 27.07.2018 у справі №910/9224/17) Верховний Суд з посиланням на частини 1, 3 ст.26 Закону “Про адвокатуру та адвокатську діяльність”, рішення Ради адвокатів України від 07.04.2017 №54 “Про затвердження роз’яснення щодо деяких питань представництва адвокатом юридичної особи” дійшов висновку, що адвокат може представляти юридичну особу, з якою він перебуває у трудових відносинах, за умови укладання з такою юридичною особою договору про надання правової допомоги згідно із зазначеним Законом. У такому випадку представництво інтересів юридичної особи здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги та не вважається виконанням працівником обов`язків, передбачених трудовим договором. При цьому повноваження такого адвоката як представника повинні підтверджуватися в загальному порядку належним чином оформленими довіреністю або ордером, виданими відповідно до Закону “Про адвокатуру та адвокатську діяльність”.

У зв’язку з наведеним, у Верховного Суду відсутні підстави для відмови у стягненні витрат ТОВ на правову допомогу з цієї підстави.

Витрати на правову допомогу адвоката, який є одним із засновників юридичної особи-довірителя

Додаткова ухвала Касаційного господарського суду Верховного Суду від 10.02.2022 у справі №904/1408/21:

Водночас Верховний Суд відхиляє доводи Міськради про недоведеність неминучості витрат на професійну правничу допомогу. Зазначені твердження мотивовані тим, що оскільки адвокат є одним із засновників Фірми, то представництво позивача відповідає його особистим інтересам. Однак вказане жодним чином не спростовує можливість представляти адвокатом інтереси позивача саме внаслідок укладення відповідного договору, як і не може свідчити про наявність обов’язку надавати безоплатну правову допомогу лише через належність адвоката до засновників підприємства.

Більше судової практики щодо застосування процесуального законодавства

Адвокат Віталій Будьонний