Судова практика, юридична аналітика, юридичні послуги | Адвокат Віталій Будьонний
Огляд ключових постанов Великої Палати Верховного Суду щодо нарахування кредитором відсотків за кредитним договором.
У червні та липні 2018 року були опубліковані дві постанови Великої Палати Верховного Суду (надалі – ВП ВС) у яких колегією суддів були зроблені висновки про правильне застосування норм права щодо нарахування банком відсотків згідно умов кредитних договорів. Правові позиції, викладені в цих постановах, вже мають та будуть мати у майбутньому суттєвий вплив на правовідносини боржників та кредиторів.
Нарахування відсотків після спливу терміну кредитування
(постанова ВП ВС від 28.03.2018 по справі №444/9519/12, провадження №14-10цс18)
28.03.2018 за результатом розгляду касаційної скарги АТ КБ “ПРИВАТБАНК” у справі за позовом банку до фізичної особи про стягнення заборгованості, колегією суддів ВП ВС у відповідній постанові була викладена правова позиція щодо нарахування кредитором відсотків після спливу терміну кредитування.
Зокрема, у пунктах 83 та 84 постанови зазначено, що для забезпечення прогнозованості правозастосовної практики Велика Палата Верховного Суду відступає від висновку Верховного Суду України, викладеного у постанові від 2 грудня 2015 року у справі № 6-249цс15, який уможливив стягнення процентів за кредитом і пені за процентами у межах позовної давності, обчисленої за три роки (для процентів) й один рік (для пені) до дня звернення до суду.
У постанові від 16 листопада 2016 року у справі № 6-900цс16 Верховний Суд України констатував, що є неправильними та не відповідають нормам матеріального права висновки судів про те, що позовна давність не спливла щодо частини щомісячних платежів за кредитом, право на стягнення яких виникло у межах трьох років до дня звернення банку з позовом до суду. Вказане підтверджує позицію Великої Палати Верховної Суду про наявність підстав для відступлення від висновку Верховного Суду України, викладеного у постанові від 2 грудня 2015 року у справі № 6-249цс15.
У пунктах 89-91 вказаної постанови судді ВП ВС вказали, що за змістом статті 526, частини першої статті 530, статті 610 та частини першої статті 612 ЦК України для належного виконання зобов’язання необхідно дотримувати визначені у договорі строки (терміни), зокрема щодо сплати процентів, а прострочення виконання зобов’язання є його порушенням.
Відповідно до частини першої статті 1048 та частини першої статті 1054 ЦК України кредитодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором. Отже, припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.
Після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред’явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов’язання.
У пункті 36 постанови зазначено, що у цій справі сторони строк договору окремо не визначили, а погодили строк кредитування, термін закінчення кредитування, а також термін щомісячного виконання зобов’язання.
Як вбачається з п. 1 постанови, під “строком кредитування” слід розуміти строк на який було надано кредитні кошти, а під “терміном закінчення кредитування” – термін повернення кредиту в повному обсязі.
Отже, викладену у постанові ВП ВС від 28.03.2018 правову позицію слід розуміти так, що банк має право нараховувати відсотки за кредитним договором лише у межах строку на який відповідний кредит було надано. Після настанням терміну повернення кредиту в повному обсязі кредитор втрачає право нараховувати відсотки, та набуває право здійснювати нарахування згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України (інфляційні нарахування та 3% річних).
За змістом ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Аналогічна норма міститься й у ч. 4 ст. 236 ГПК України.
Викладена у постанові ВП ВС від 28.03.2018 року (справа №444/9519/12) правова позиція вже активно застосовується судами всіх інстанцій у справах за участю банківських установ. У відповідних справах суди відмовляють банку у задоволені позовних вимог про стягнення відсотків, нарахованих після настання терміну повернення кредиту. У нижченаведеній та
| Постанова від 25.07.2018 у справі №754/2636/16-ц | Застосовуючи наведені норми права Велика Палата Верховного Суду зробила висновок, викладений у постановах: від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18), від 4 липня 2018 року № 14-154цс18, згідно з яким право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання. З огляду на наведене Верховний Суд вважає, що відсутні правові підстави нараховувати передбачені договором проценти до повного погашення заборгованості за кредитом у цій цивільній справі. Таким чином, суди дійшли правильного висновку про відмову у позові, оскільки банком пропущено строк позовної давності по вимогам про стягнення кредиту та неустойки (пені), а право банка нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припинилося після спливу визначеного договором строку кредитування(23 вересня 2012 року). |
| Постанова від 18.07.2018 у справі №757/23804/16-ц | Таким чином, оскільки після спливу строку кредитування позивач втратив право нараховувати проценти за кредитом, тому вимоги позивача про стягнення таких процентів є необґрунтованими, що свідчить про відсутність правових підстав для посилання на нарахування процентів як довід наявності заборгованості перед банком після звернення стягнення на предмет застави. |
| Постанова від 18.07.2018 у справі №161/4787/16-ц | Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18) викладено правовий висновок, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання. Таким чином, оскільки після спливу строку кредитування позивач втратив право нараховувати проценти за кредитом, тому вимоги позивача про стягнення таких процентів є необґрунтованими, що свідчить про відсутність правових підстав для посилання на нарахування процентів як довід наявності заборгованості перед банком після звернення стягнення на предмет застави. |
| Постанова від 04.07.2018 у справі №484/1672/16-ц | Визначений в умовах кредитного договору порядок сплати кредитної заборгованості не може бути підставою для стягнення курсової різниці, оскільки направивши вимогу позичальнику про дострокове повернення кредиту, позивач змінив строк кредитування та відповідно до пункту 3.3 Загальних умов кредитування визначив у національній валюті України суму заборгованості, що підлягає поверненню, при цьому нарахування процентів чи неустойки після закінчення строку кредитування є безпідставним та суперечить правовому висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеному у постанові від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12-ц (провадження № 14-10цс18). |
| Постанова від 27.06.2018 у справі №571/499/16-ц | За умовами договору сторони погодили щомісячну сплату відсотків за кредитом на суму залишку заборгованості за кредитом, який наданий на 12 місяців - до 18 травня 2008 року включно. Відтак, у межах строку кредитування до 18 травня 2008 року відповідач мав, зокрема, повертати позивачеві кредит і сплачувати проценти періодичними (щомісячними) платежами до 25 числа кожного місяця. Починаючи з 18 травня 2008 року, відповідач мав обов'язок незалежно від пред'явлення вимоги позивачем повернути всю заборгованість за договором, а не вносити її періодичними платежами, оскільки останні були розраховані у межах строку кредитування. Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання. |
| Постанова від 04.07.2018 у справі №234/12837/15-ц | У касаційній скарзі банк зазначає, що позовні вимоги банку підлягали задоволенню в межах стягнення заборгованості за процентами, які нараховані упродовж останніх трьох років, що передувало зверненню до суду з цим позовом, однак такі посилання є безпідставними з урахуванням висновків про застосування норм права Великої Палати Верховного Суду, що містяться у розділі 3 (пункти 89-93), постанови від 28 березня 2018 року в справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10 цс 18). |
Нарахування відсотків після пред’явлення вимоги про дострокове повернення кредиту
(постанова ВП ВС від 04.07.2018 по справі №310/11534/13-ц, провадження №14-15цс18)
04.07.2018 за результатом розгляду касаційної скарги фізичної особи у справі за позовом ТОВ “КРЕДИТНІ ІНІЦІАТИВИ” до фізичних осіб про стягнення заборгованості, колегією суддів ВП ВС у відповідній постанові була викладена правова позиція щодо нарахування кредитором відсотків у разі пред’явлення вимоги про дострокове повернення кредиту згідно ч. 2 ст. 1050 ЦК України.
У цій постанові ВП ВС зазначила, що звернення з позовом про дострокове стягнення кредиту незалежно від способу такого стягнення змінює порядок, умови і строк дії кредитного договору. На час звернення з таким позовом вважається, що настав строк виконання договору в повному обсязі. Рішення суду про стягнення заборгованості чи звернення стягнення на заставлене майно засвідчує такі зміни.
Право кредитора нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється у разі пред’явлення до позичальника вимог згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.
Якщо за рішенням про звернення стягнення на предмет застави заборгованість за кредитним договором указана в такому рішенні у повному обсязі, кредитор має право на отримання гарантій належного виконання зобов’язання відповідно до частини другої статті 625 ЦК України, а не у вигляді стягнення процентів.
Оскільки банківські та інші фінансові установи активно практикують подання так званих позовів про “достягнення” заборгованості (тобто стягнення відсотків, комісії та пені нарахованих після винесення попереднього рішення про стягнення заборгованості), вказана у постанові ВП ВС від 04.07.2018 правова позиція фактично ставить під сумнів перспективи таких судових спорів.
За підсумками аналізу вищевикладених постанов ВП ВС та їх практики застосування слід дійти до наступних висновків:
- Після настання кінцевого терміну повернення кредиту, який зазначений у кредитному договорі, кредитор втрачає право нараховувати відсотки, які передбачені умовами договору. Окрім випадків, коли обов’язок позичальника сплачувати відсотки до моменту повного повернення кредиту прямо передбачений умовами договору;
- У випадку пред’явлення кредитором вимоги про дострокове повернення кредиту на підставі ч. 2 ст. 1050 ЦК України, кредитор втрачає право нараховувати відсотки після настання терміну повернення, який зазначений у відповідному повідомленні/претензії на адресу боржника;
- Якщо кредитор вимагає дострокового повернення кредиту на підставі ч. 2 ст. 1050 ЦК України шляхом пред’явлення позову, він втрачає право нараховувати відсотки від дня подачі позову;
- В усіх випадках після втрати кредитором права нараховувати відсотки, він має право здійснювати нарахування згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України (інфляційні нарахування та 3% річних).
Адвокат Віталій Будьонний
Запис на консультацію через телеграм:
Або через форму зворотного зв’язку: