Головна / Судова практика / Зобов'язання / Сплата податку на помилковий рахунок: позиція КАС ВС

Сплата податку на помилковий рахунок: позиція КАС ВС

Сплата податків та зборів є обов’язком усіх фізичних та юридичних осіб в Україні. Порушення цього обов’язку тягне за собою відповідальність згідно із законом. Водночас, в деяких випадках порушення податкового зобов’язання носить доволі формальний характер. Зокрема, коли платник податку або збору здійснює платіж у терміни передбачені законодавством але допускає помилку у платіжних реквізитах та перераховує податок/збір на помилковий рахунок.

В порядку надання податкової консультації Державна фіскальна служба України у своєму листі від 21.06.2016 за №13668/6/99-99-15-02-02-15 роз’яснила, що якщо платник податків, який здійснює виплати доходу нерезиденту, спрямував податок з таких доходів на неправильний код бюджетної класифікації, то кошти не надійдуть до відповідного рахунку, а отже сума податку з доходів нерезидента із джерелом погодження з України не буде сплачена.

Таким чином, ДФСУ зазначила, що сплата податку/збору на помилковий рахунок є порушенням, наслідком якого є застосування штрафних санкцій до платника.

Але що з цього приводу каже судова практика? Чи є у платника податку/збору шанс у судовому порядку скасувати застосовані до нього санкції у зв’язку із сплатою податку/збору на помилковий рахунок? Проаналізуємо останні постанови Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у справах щодо оскарження рішень контролюючих органів про застосування штрафних санкцій до платника у разі перерахування податку/збору на помилковий рахунок.

Постанова від 20.11.2018, справа №813/1909/16.
Прийнята у складі колегії: головуючого – Ханової Р.Ф.(суддя-доповідач), суддів: Гончарової І.А., Олендера І.Я.
Податок/збір: Єдиний соціальний внесок

Обставини справи: Юридична особа, платник єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, 14.05.2015 та 15.05.2015 двома платіжними дорученнями перерахувало грошові кошти на рахунок контролюючого органу, призначений для сплати податку з доходів фізичних осіб, із призначенням платежу – нарахування єдиного соціального внеску на заробітну плату за 1 половину травня 2015 року.

В подальшому, самостійно виявивши помилку, платник 14.08.2015 звернувся до податкового органу із заявою про повернення грошових коштів сплачених на помилковий рахунок. Перерахування суми ЄСВ на правильних рахунок було здійснено платником 31.08.2015.

ДФС застосувала до платника фінансові санкції, оскільки за її висновком у платника в період з 21.07.2015 до 31.08.2015 мала місце недоїмка із сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування.

Позиція ВС: Суд визнає, що платник єдиного внеску вчинив дії, спрямовані на перерахування суми зобов’язання. Помилкове визначення під час сплати суми єдиного внеску коду бюджетної класифікації не є достатньою правовою підставою для висновку про несплату необхідної суми зобов’язання у визначений Законом №2464 строк, а відтак i для висновку про наявність у податкового органу підстав для застосування штрафу та нарахування пені.

За результатом розгляду касаційна скарга платника була задоволена частково, рішення суддів першої та апеляційної інстанції – скасовані, а спарава передана на новий розгляд до окружного адміністративного суду.

Постанова від 31.10.2018, справа №805/1741/16-а
Прийнята у складі колегії: судді-доповідача – Пасічник С.С., суддів: Бившевої Л.І., Юрченко В.П.
Податок/збір: Єдиний соціальний внесок

Обставини справи: Платник ЄСВ здійснив перерахування суми зобов`язання на рахунок контролюючого органу за місцем своєї попередньої реєстрації. Самостійно виявивши помилку, платни звернувся до відповідного органу із заявою про перерахування грошових коштів на рахунок ДФС в якій платник перебуває на обліку за новою юриичною адресою.

Грошові кошти надійшли на відповідний казначейский рахунок органу ДФС за поточним місцем знаходження платника, однак контролюючий орган все одно застосував до платника штрафні санкції за несвоєчасну сплату ЄСВ.

Позиція ВС: Верховний Суд, посилаючись на норми та приписи Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування” та Положення про рух коштів єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, затвердженим Наказом Міністерства фінансів України від 12 лютого 2016 року №54, зазначив, що допущена позивачем помилка не свідчить про несплату необхідної суми ЄСВ у визначений законодавством строк та не спричинила настання жодних негативних наслідків або збитків для відповідного бюджету та держави в цілому, оскільки страхові кошти в подальшому (на кінець операційного дня) у будь-якому разі підлягали перерахуванню на відповідні рахунки 3719, відкриті на ім’я ДФС в Казначействі. До того ж згодом така помилка самостійно виявлена платником, який вжив відповідні заходи щодо спрямування коштів за належністю.

Верховний Суд вважає, що здійснення помилки під час перерахування платником суми грошового зобов’язання з ЄСВ у строк, встановлений Законом №2464, має кваліфікуватися як дія, хоча й помилкова, а тому не може слугувати підставою для притягнення платника до відповідальності за несплату або несвоєчасну сплату ЄСВ.

Касаційна скарга контролюючого органу була залишена без задоволення, а судові рішення суддів попередніх інстанції про задоволення позову платника – без змін.

Постанова від 01.10.2018, справа №813/3782/17
Прийнята у складі колегії: судді-доповідача – Гончарової І.А., суддів – Ханової Р.Ф., Олендера І.Я.
Податок/збір: Податок на доходи фізичних осіб

Обставини справи: Податковим агентом-юридичною особою було здійснено нарахування та утримання податку на доходи фізичних осіб, однак під час сплати грошових коштів до бюджету, через помилку у реквізитах платіжного доручення, кошти надійшли на інший рахунок. Самостійно виявивши помилку підприємство подало заяву про перерахування грошових коштів на правильний рахунок, однак контролюючим органом все одно були застосовані штрафні санкції до податкового агента.

Позиція ВС: Верховним Судом сформовано правову позицію щодо відповідальності податкового агента, який не забезпечив своєчасного перерахування податкового зобов’язання через помилкове визначення коду бюджетної класифікації у платіжному дорученні.

Так, в постанові Верховного Суду від 22 травня 2018 року у справі №815/2405/16 зазначено, що здійснення помилки під час перерахування узгодженої суми грошового зобов’язання до державного бюджету в строк, встановлений пунктом 57.1 статті 57 Податкового кодексу України, має кваліфікуватися як дія, хоча й помилкова. Відтак дії, які не містять ознак бездіяльності платника податків при сплаті узгодженої суми грошового зобов’язання, не можуть бути підставою для застосування штрафів, передбачених пунктом 126.1 статті 126 Податкового кодексу України. Для підтвердження факту несплати узгодженої суми грошового зобов’язання необхідно встановити, що у строк, передбачений пунктом 57.1 статті 57 Податкового кодексу України, платник податків не вчинював дії, спрямовані на перерахування узгодженої суми грошового зобов’язання до державного бюджету. А оскільки такі суми зараховуються на єдиний казначейський рахунок, то помилкове визначення коду бюджетної класифікації у платіжному дорученні під час сплати суми податкового зобов’язання не є достатньою правовою підставою для висновку про несплату необхідної суми грошового зобов’язання у визначений вказаною нормою Податкового кодексу України строк, а відтак і для застосування на підставі пункту 126.1 статті 126 Податкового кодексу України штрафних (фінансових) санкцій. Таке правозастосування узгоджується з висновком Верховного Суду України, викладеним у постанові від 16.06.2015 у справі 21-377а15.

Касаційна скарга контролюючого органу була залишена без задоволення, а судові рішення суддів попередніх інстанції про задоволення позову платника – без змін.

Постанова від 29.08.2018, справа №804/5320/13-а
Прийнята у складі колегії: головуючого судді-доповідача: Васильєвої І.А., суддів: Пасічник С.С., Юрченко В.П.
Податок/збір: Податок на прибуток підприємства

Обставини справи: Під час сплати авансового внеску податку на прибуток підприємством було допущено помилку у реквізитах платіжного доручення, у зв’язку з чим авансовий внесок було перераховано на рахунок за кодом бюджетної класифікації 11020300 «Податок на прибуток підприємств, створених за участю іноземних інвесторів». Сплата внеску була здійснена у термін передбачений законодавством – до 20.02.2013. 22.02.2013 платник звернувся до податкового органу із заявою про перерахування сплачених грошових коштів з коду бюджетної класифікації 11020300 на код 10023300. Відповідне перерахування було здійснено 26.02.2013, та одночасно з цим до платника були застосовані фінансові санкції.

Позиція ВС: Підтримуючи рішення суду апеляційної інстанції про скасування податкового повідомлення-рішення, колегія суддів КАС ВС посилалась на правовий висновок, який викладено Верховним Судом України у постанові №21-3920а15 від 02.12.2015. У вказаній постанові ВСУ зазначив, що для підтвердження факту несплати узгодженої суми грошового зобов’язання необхідно встановити, що у строк, передбачений пунктом 57.1 статті 57 ПК, платник податків не вчиняв дії, спрямовані на перерахування узгодженої суми грошового зобов’язання до державного бюджету. Здійснення помилки під час перерахування узгодженої суми грошового зобов’язання до державного бюджету в строк, встановлений пунктом 57.1 статті 57 ПК, має кваліфікуватися як дія, хоча й помилкова. Відтак дії, які не містять ознак бездіяльності платника податків при сплаті узгодженої суми грошового зобов’язання, не можуть бути підставою для застосування штрафів, передбачених пунктом 126.1 статті 126 ПК.

За результатом розгляду, касаційна скарга податкового органу була залишена без задоволення, а постанова апеляційного суду про скасування податкового повідомлення-рішення – без змін.

Постанова від 10.08.2018, справа №826/11681/16
Прийнята у складі колегії: судді-доповідача – Гончарової І.А., суддів – Ханової Р.Ф., Олендера І.Я.
Податок/збір: Податок на прибуток підприємства

Обставини справи: У строк передбачений приписами пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України товариством було сплачено самостійно визначене грошове зобов’язання з податку на прибуток підприємств, створених за участю іноземних інвесторів, проте зарахування коштів, внаслідок помилки платника, відбулось на рахунок призначений для зарахування іншого податку – податку на прибуток приватних підприємств.

В подальшому, на підставі відповідної заяви товариства, відбулось погашення податкового зобов’язання з податку на прибуток підприємств, створених за участю іноземних інвесторів шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунку, на який помилково було зараховано платіж.

Однак, не дивлячись на це, податковим органом було прийнято податкове повідомлення-рішення про застосування до товариства штрафних санкцій.

Позиція ВС: Здійснення помилки під час перерахування узгодженої суми грошового зобов’язання до державного бюджету в строк, встановлений пунктом 57.1 статті 57 Податкового кодексу України, має кваліфікуватися як дія, хоча й помилкова. Відтак дії, які не містять ознак бездіяльності платника податків при сплаті узгодженої суми грошового зобов’язання, не можуть бути підставою для застосування штрафів, передбачених пунктом 126.1 статті 126 Податкового кодексу України.

Таке правозастосування узгоджується з висновком Верховного Суду України, викладеним у постанові від 16.06.2015 у справі 21-377а15, а також відповідає правовій позиції викладеній в постанові Верховного Суду від 22 травня 2018 року у справі №815/2405/16.

Касаційна скарга контролюючого органу була залишена без задоволення, а судові рішення суддів попередніх інстанції про задоволення позову платника – без змін.

Постанова від 01.08.2018, справа №813/2487/17
Прийнята у складі колегії: судді-доповідача – Пасічник С.С., суддів: Васильєвої І.А., Юрченко В.П.
Податок/збір: Податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки

Обставини справи: Товариство, у строк передбачений підпунктом 266.10.1. пункту 266.10. статті 266 Податкового кодексу України, відповідним платіжним дорученням здійснило сплату податкового зобов’язання, однак у платіжному доручені помилково зазначило неправильний рахунок отримувача коштів.

В подальшому, на підставі заяви платника грошові кошти були перенесені ДФС на правильний рахунок, однак, не дивлячись на це, до товариства були застосовані штрафні санкції.

Позиція ВС: Колегія суддів КАС ВС зазначила, що правильним є висновок судів попередніх інстанцій про безпідставність застосування до позивача штрафних санкцій за несвоєчасну сплату податку, оскільки помилкове зазначення неправильного рахунку отримувача коштів не є правовою підставою для висновку про несплату необхідної суми податку у визначений законодавством строк. Допущена позивачем помилка не спричинила настання будь-яких негативних наслідків або збитків для відповідного бюджету, й, до того ж, в подальшому була самостійно виявлена та усунута підприємством, а кошти спрямовані за належністю.

При цьому, КАС ВС також посилався на правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду України №21-377а15 від 16.06.2015, яка була підтримана й новоствореним Верховним Судом, зокрема, у постановах від 12.06.2018 у справі №826/1/16 (К/9901/28108/18), від 17.01.2018 у справі №2а-2686/09/2670 (К/9901/2649/18).

Касаційна скарга контролюючого органу була залишена без задоволення, а судові рішення суддів попередніх інстанції про задоволення позову платника – без змін.

Як бачимо, правова позиція щодо застосування до платника податку/збору штрафних санкцій через сплату податку/збору на помилковий рахунок була викладена Верховним Судом України ще у 2015 році у своїх постановах №21-377а15 від 16.06.2015 та №21-3920а15 від 02.12.2015. У свою чергу, новостворений Верховний Суд цілковито підтримує відповідну позицію ВСУ, яка зводиться до наступного: до платника податку/збору не можуть бути застосовані штрафні санкції через сплату податку/збору на помилковий рахунок, якщо сплата відповідного податку/збору була здійснена у строки передбачені законодавцем.

Відповісти

Your email address will not be published. Required fields are marked *

*