Головна / Судова практика / Процесуальні питання / Цивільний позов у кримінальному провадженні: процесуальні нюанси

Цивільний позов у кримінальному провадженні: процесуальні нюанси

Цивільний позов у кримінальному провадженні є способом захисту інтересів потерпілого, порушених у результаті вчиненого злочину. Головні процесуальні питання щодо пред’явлення та розгляду такого позову визначені у ст. 128 КПК України. У цій статті ми розглянемо:

  1. Хто має право на пред’явлення цивільного позову у кримінальному процесі;
  2. Хто є відповідачем за цивільним позовом у кримінальному процесі;
  3. Стадія кримінального провадження на якій можливо заявити цивільний позов. Наслідки не пред’явлення позову;
  4. Вимоги до форми та змісту цивільного позову у кримінальному процесі;
  5. Процесуальні питання розгляду судом цивільного позову у кримінальному процесі.

Хто має право на пред’явлення цивільного позову у кримінальному процесі

Право на відшкодування моральної, фізичної або матеріальної шкоди має фізична або юридична (лише в частині майнової шкоди) особа, якій кримінальним правопорушенням завдано шкоди. Така особа є потерпілою у кримінальному провадженні. Для відшкодування завданої шкоди потерпіла особа наділена правом на пред’явлення цивільного позову у кримінальному провадженні.

Однак, процесуальним законодавством також передбачені випадки, коли потерпіла особа не пред’являє цивільний позов самостійно – такі дії в її інтересах здійснюють інші особи. Зокрема, від імені неповнолітніх, недієздатних та обмежено дієздатних осіб позов пред’являє їх законний представник. В інтересах держави позов подається прокурором. Прокурор також може бути представником інтересів громадян, які через недосягнення повноліття, недієздатність або обмежену дієздатність неспроможні самостійно захистити свої права та які є потерпілими у кримінальному провадженні. 

Хто є відповідачем за цивільним позовом у кримінальному процесі

Цивільний позов у кримінальному провадженні може бути пред’явлений до:

  1. безпосередньо особи, яка вчинила злочин – до підозрюваного чи обвинуваченого;
  2. фізичної або юридичної особи, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану злочинними діями (бездіяльністю) підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи.

Зверніть увагу, що в частині пред’явлення позову до особи, яка несе цивільну відповідальність за особу, яка вчинила кримінальне правопорушення, обов’язковою умовою є те, що така відповідальність має бути передбачена законом.

Яскравий приклад – стаття 1172 ЦК України, зокрема, частина перша, якою передбачено, що юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов’язків.

Однак, в даному випадку слід враховувати, що у випадку завдання шкоди працівником діями, що за своїм змістом не випливають з виконання ним службових обов’язків, не виникає відповідальності юридичної або фізичної особи за шкоду, спричинену вказаним працівником. Таким чином, при деліктних зобов’язаннях треба доводити не тільки факт заподіяння шкоди внаслідок протиправного діяння, але й виникнення такого діяння внаслідок неналежного виконання чи невиконання особою покладених на нього службових чи інших обов’язків (постанова ККС ВС від 22.05.2019 у справі №237/3076/16-к).

Ще один доволі поширений приклад, коли цивільну відповідальність за кримінальне правопорушення несе інша, ніж завдавач шкоди, особа, яка застрахувала свою відповідальність відповідно до Закону України “Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Однак особливістю такої відповідальності є те, що страхова компанія, з якою винна особа уклала договір обов’язкового страхування, несе цивільну відповідальність за завдану водієм шкоду лише у межах ліміту страхової суми. Розмір шкоди, який перевищує ліміт відшкодовує безпосередньо підозрюваний/обвинувачений. 

У випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов’язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов’язаним суб’єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» порядку. Після такої виплати деліктне зобов’язання припиняється його належним виконанням страховиком завдавача шкоди замість останнього (постанова ККС ВС від 25.06.2019 у справі №450/2242/15-к).

Стадія кримінального провадження на якій можливо заявити цивільний позов. Наслідки не пред’явлення позову

Відповідно до ч. 1 ст. 128 КПК України цивільний позов у кримінальному провадженні має бути пред’явлений під час кримінального провадження до початку судового розгляду. 

Фактично це означає, що цивільний позов може бути пред’явлений одразу після того, як особа набуває статусу потерпілої у кримінальному провадженні й до початку судового розгляду, тобто до моменту оголошення прокурором обвинувального акту під час судового провадження. Отже під час підготовчого засідання у суді потерпілий також може пред’явити цивільний позов (постанова ККС ВС від 25.03.2020 у справі №552/3638/19, постанова ККС ВС від 27.09.2018 у справі №639/6763/15-к). 

Однак, якщо потерпіла особа не встигла подати цивільний позов у межах відведеного часу це не позбавляє її права на пред’явлення такого позову в окремому цивільному провадженні (ч. 7 ст. 128 КПК України). 

Вимоги до форми та змісту цивільного позову у кримінальному процесі

Частина 4 статті 128 КПК України визначає, що форма та зміст позовної заяви повинні відповідати вимогам, встановленим до позовів, які пред’являються у порядку цивільного судочинства.

Як зазначав Верховний Суд України у своїй постанові від 07.06.2016 у справі №815/1554/15 інститут цивільного позову у кримінальному провадженні є суміжним із позовним провадженням, унормованим ЦПК.

Вимоги до форми та змісту позовної заяви викладені у статтях 175, 176, 177 ЦПК України. Однак хотілось би зупинитись на деяких окремих аспектах подання цивільного позову у кримінальному провадженні. Зокрема, це стосується подання доказів та сплати судового збору. 

Відповідно до ч. 5 ст. 177 ЦПК України на позивача покладено обов’язок додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, а згідно із п. 5 ч. 3 ст. 175 ЦПК України у позовній заяві необхідно викласти обставини, якими обґрунтовуються вимоги разом із зазначенням доказів, що підтверджують вказані обставини.

Однак цілком очевидно, що здебільшого докази, які підтверджують як сам факт вчинення кримінального правопорушення так й нанесення шкоди, знаходяться у матеріалах кримінального провадження, які будуть передані до суду разом з обвинувальним актом та цивільним позовом потерпілого. За таких обставин при пред’явленні цивільного позову необхідно посилатись на докази, які вже є в матеріалах кримінального провадження, а також на ті, яких немає у матеріалах справи, але які позивач додає до позову. Відповідно й додавати до позову необхідно лише ті докази, які відсутні у матеріалах кримінального провадження. 

Для прикладу пропоную ознайомитись із ухвалою Дзержинського районного суду міста Кривого Рогу від 14.04.2020 якою суд залишив цивільний позов без руху та встановив строк для усунення недоліків через те, що позивачем до позовних заяв не долучено жодного доказу обставин, викладених в позовній заяві та відсутнє посилання на те, що такі докази маються у матеріалах кримінального провадження відносно.

Закон України “Про судовий збір” визначає, що позивачі у справах про відшкодування матеріальних збитків, завданих внаслідок вчинення кримінального правопорушення звільняються від сплати судового збору під час розгляду справи у всіх судових інстанціях (п. 6 ч. 1 ст. 5). Однак у разі заявлення вимоги про стягнення моральної шкоди сплатити судовий збір все ж таки доведеться (як приклад, ухвала Золочівського районний суд Львівської області від 04.04.2019).

Процесуальні питання розгляду судом цивільного позову у кримінальному процесі

Частина 5 статті 128 КПК України закріплює, що цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв’язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Тобто пріоритетними у застосуванні є саме норми КПК України, і лише у разі, якщо ті чи інші процесуальні питання нормами КПК не врегульовані, застосовуються положення ЦПК України. 

Один з цікавих, на мою думку, висновків Великої Палати Верховного Суду щодо застосування ЦПК України міститься у постанові від 22.01.2020 у справі №320/247/19, який стосується порядку оскарження дій (бездіяльності) виконавця під час виконання вироку суду в частині вимог цивільного позову. У п. 29. вказаної постанови колегією суддів зазначено, що нормами КПК не встановлено порядку оскарження рішень, дій або бездіяльності органів державної виконавчої служби, їх посадових осіб щодо виконання судового рішення, яким задоволений цивільний позов у кримінальному провадженні, то таке оскарження має відбуватися у порядку цивільного судочинства. 

Аналогічна правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду в постановах від 28 березня 2018 року у справі № 724/689/16-а, від 21 листопада 2018 року у справі № 569/12295/16-ц та інших.

Не дивлячись на те, що фактично всі процесуальні питанні щодо цивільного позову у кримінальному провадженні виписанні тількі у одній статті КПК України – 128-ій, вона, на моє переконання, на достатньому рівні врегульовує інститут цивільного позову у кримінальному провадженні для ефективного захисту потерпілим своїх як майнових так і немайнових інтересів.

Відповісти

Your email address will not be published. Required fields are marked *

*