Головна / Судова практика / Процесуальні питання / Особливості накладення арешту у кримінальному провадженні з метою забезпечення цивільного позову

Особливості накладення арешту у кримінальному провадженні з метою забезпечення цивільного позову

Цивільний позов у кримінальному провадженні є чи не найбільш ефективним способом потерпілого захистити свої інтереси, які були порушені внаслідок вчинення злочину. Пред’явлення такого позову також надає можливість потерпілому клопотати перед слідчим суддею про забезпечення цивільного позову шляхом накладення арешту на майно осіб, які ймовірно вчинили протиправне діяння та відносно яких власне цивільний позов і заявлено. 

Тож які особливості забезпечення цивільного позову у межах кримінального провадження? 

Беручи до уваги приписи ч. 2 ст. 424 КПК України при дослідженні питання накладення арешту у межах кримінального провадження з метою забезпечення цивільного позову ми будемо звертатись до практики судів апеляційної інстанції, оскільки відповідні судові рішення окремо не оскаржуються до Верховного Суду.

1. Стадія на якій можливе забезпечення цивільного позову

Питання накладення арешту у кримінальному провадженні врегульовано Главою 17 КПК України. Клопотання про накладення арешту розглядається слідчим суддею, або судом, а заявити його з метою забезпечення цивільного позову може прокурор, слідчий за погодженням з прокурором, а також цивільний позивач. За змістом ч. 4 ст. 174 КПК України суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна.

Таким чином, забезпечення цивільного позову можливе на будь-якій стадії кримінального провадження: як при досудовому розслідуванні так і при судовому розгляді, з моменту внесення відомостей до ЄРДР й до набрання чинності вироком. 

2. Умови при яких допускається забезпечення цивільного позову

Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

У цьому випадку арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, фізичної чи юридичної особи, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями (бездіяльністю) підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, а також юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності обґрунтованого розміру цивільного позову у кримінальному провадженні, а так само обґрунтованого розміру неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, щодо якої здійснюється провадження.

З викладеного вбачається, що можливість накладення арешту кореспондується із наявність певного процесуального статусу особи у кримінальному провадженні на майно якої накладається арешт. 

Зокрема, арешт накладається на майно особи, яка у кримінальному провадженні має статус:

  • підозрюваної;
  • обвинуваченої;
  • засудженої;
  • особи, яка несе цивільну відповідальність за іншу особу;
  • юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження.

Наприклад, колегією суддів Апеляційного суду м. Києва була задоволена апеляційна скарга підприємства та скасована ухвала слідчого судді про накладення арешту на майно апелянта. Зокрема, судом апеляційної було звернуто увагу та не, що у кримінальному провадженні не повідомлено про підозру жодній особі, а це, в свою чергу, свідчить, що у цій справі орган досудового розслідування на даному етапі кримінального провадження не зібрав достатньої сукупності доказів, які б в тій чи іншій мірі доводили існування обґрунтованої підозри у вчиненні службовими особами ТОВ «ВАГО-РЕВ» (код ЄДРПОУ 36623607) кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 5 ст. 191 КК України (ухвала Апеляційного суду м. Києва від 11.09.2018 у справі №757/33502/18-к).

У іншій справі судом апеляційної інстанції також було скасовано ухвалу слідчого судді про арешт майна, оскільки прокурор обґрунтовуючи своє клопотання в розумінні вимог ст. 132 КПК України, не надав достатніх і належних доказів, а слідчий суддя, в свою чергу, у відповідності до ст. 94 КПК України, належним чином не оцінив ці докази з точки зору їх достатності та взаємозв’язку для прийняття рішення. Зокрема, в матеріалах провадження відсутні відомості, що цивільний позов у порядку, встановленому ст.128 КПК України прокурором, слідчим за погодженням з прокурором в рамках кримінального провадження № 42015000000001762 заявлявся, а також відсутні відомості, що службові особи і працівники ТОВ «Новіком Груп» є підозрюваними у вказаному кримінальному провадженні та не доведено, що вони набули грошові кошти внаслідок вчинення кримінальних правопорушень, тому арешт майна не може бути накладений з підстав зазначених у клопотанні органу досудового розслідування та слідчого судді (ухвала Київського апеляційного суду від 20.11.2018 у справі №757/44463/18-к).

Друга обов’язкова умова випливає безпосередньо з підстави для накладення арешту – наявність пред’явленного цивільного позову у кримінальному провадженні. 

Луганський апеляційний суд, залишаючи без задоволення апеляційну скаргу прокурора на ухвалу слідчого судді про відмову в накладенні арешту, зазначив, що під час розгляду клопотання слідчим суддею встановлено, що станом на день звернення до слідчого судді з клопотанням про накладення арешту, цивільний позов у вказаному кримінальному провадженні не заявлено, і відповідно, до клопотання цивільного позову не долучено, що суперечить вимогам ч. 6 ст.170 КПК України, згідно якої у випадку, передбаченому п. 4 ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт накладається на майно підозрюваного за наявності обґрунтованого розміру цивільного позову у кримінальному провадженні (ухвала Луганського апеляційного суду від 12.12.2018 у справі №420/96/18).

Аналогічний за змістом висновок міститься й в ухвалі Київського апеляційного суду від 03.06.2019 у справі №760/11848/19, в якій колегією суддів зазначено, що відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення, як мета арешту майна, може мати місце, відповідно до ч. 6 ст. 170 КПК України, лише за наявності обґрунтованого розміру цивільного позову у кримінальному провадженні. Оскільки в даному кримінальному провадженні цивільного позову до ТОВ «ВІЗИТ» не заявлено, то арешт на майно цього товариства з метою, передбаченою п. 4 ч. 2 ст. 170 КПК України, тобто з метою відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення, не може бути накладений.

3. Вимоги до клопотання про забезпечення цивільного позову

Вимоги до клопотання про накладення арешту з метою забезпечення позову викладені у частинах 2 та 3 статті 171 КПК України. Зокрема, у клопотанні слідчого, прокурора про арешт майна повинно бути зазначено:

  1. підстави і мету відповідно до положень статті 170 цього Кодексу та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна;
  2. перелік і види майна, що належить арештувати;
  3. документи, які підтверджують право власності на майно, що належить арештувати, або конкретні факти і докази, що свідчать про володіння, користування чи розпорядження підозрюваним, обвинуваченим, засудженим, третіми особами таким майном;
  4. розмір шкоди, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, у разі подання клопотання відповідно до частини шостої статті 170 цього Кодексу.

Окрім цього, до клопотання також мають бути додані оригінали або копії документів та інших матеріалів, якими слідчий, прокурор обґрунтовує доводи клопотання.

Якщо клопотання про арешт заявляє потерпілий, то в такому випадку додатково зазначаються:

  1. розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір позовних вимог;
  2. докази факту завдання шкоди і розміру цієї шкоди.

В частині розгляду відповідного клопотання судом буде доречно навести правову позицію, яка викладена в ухвалі Апеляційного суду Миколаївської області від 03.01.2018 у справі №490/7293/17. Залишаючи без змін ухвалу слідчого судді про арешт майна колегією суддів було вказано, що при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд відповідно до вимог ч.2 ст. 173 КПК України повинен врахувати правову підставу для арешту майна; достатність доказів, що вказують на вчинення особою кримінального правопорушення; розмір можливої  конфіскації майна, можливий розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, та цивільного позову; наслідки арешту майна для інших осіб; розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

На даній стадії судового розслідування, слідчий суддя не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у фізичної або юридичної особи за вчинення кримінального правопорушення, а лише зобов’язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих даних визначити, що надані суду матеріали є достатніми для застосування в рамках даного кримінального провадження заходів забезпечення кримінального провадження, одним із яких і є арешт майна.

4. Особи, які мають право звертатися із клопотанням

За змістом ч. 1 ст. 171 КПК України з клопотанням про арешт майна до слідчого судді, суду має право звернутися прокурор, слідчий за погодженням з прокурором, а з метою забезпечення цивільного позову – також цивільний позивач.

Виходячи з положень статей 55 та 61 КПК України з моменту подання позовної заяви до органу досудового розслідування або суду потерпілий також набуває статусу цивільного позивача.

Отже, право на звернення із клопотанням про арешт майна з метою забезпечення цивільного позову у кримінальному провадженні має:

  1. прокурор;
  2. слідчий за погодженням з прокурором;
  3. цивільний позивач, зокрема потерпілий.

Таким чином, клопотання про накладення арешту задля забезпечення цивільного позову може бути подане прокурором, слідчим за погодженням з прокурором, а також цивільним позивачем на будь-якій стадії кримінального провадження за умови, що на момент подання вказаного клопотання вже, як мінімум, пред’явлено повідомлення про підозру особі, яка є цивільним відповідачем, а також подано безпосередньо сам цивільний позов.

Відповісти

Your email address will not be published. Required fields are marked *

*