Головна / Судова практика / Позовна давність / Поважні причини пропуску позовної давності. Практичне застосування

Поважні причини пропуску позовної давності. Практичне застосування

Цивільний кодекс України визначає, що позовна давність – це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. При цьому, як зазначає ч. 4 ст. 267 ЦК України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Значення позовної давності полягає у тому, що цей інститут забезпечує визначеність та стабільність цивільних правовідносин. Він дисциплінує учасників цивільного обігу, стимулює їх до активності у здійсненні належних їм прав, зміцнює дисципліну.

Європейський суд з прав людини в одній із справ наголосив, що механізм застосування позовної давності повинен бути достатньо гнучким, тобто, як правило, він мусить допускати можливість зупинення, переривання та поновлення строку позовної давності, а також корелювати із суб’єктивним фактором, а саме – обізнаністю потенційного позивача про факт порушення його права (пункти 62, 66 рішення від 20.12.2007 у справі “Фінікарідов проти Кіпру”).

Один з елементів “гнучкості” вітчизняної позовної давності закладений у ч. 5 ст. 267 ЦК України, яка передбачає, що у разі якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Водночас законодавство не містить переліку поважних причин пропуску позовної давності та не деталізує безпосередньо процедуру застосування вказаної норми. А тому пропоную звернутися до практики застосування ч. 5 ст. 267 ЦК України Верховним Судом.

1. Позовна давність не є інститутом процесуального права
2. Поважні причини пропуску позовної давності
3. Пред’явлення позову з порушенням підвідомчості/підсудності
4. Процесуальні тонкощі 
5. Окремі кейси в яких причини пропуску позовної давності були визнані судом поважними

1. Позовна давність не є інститутом процесуального права

Постанова Великої Палати Верховного Суду від 30.01.2019 у справі №706/1272/14-ц

У вказаній постанові колегією суддів в частині застосування приписів частини п’ятої статті 267 ЦК України було зауважено, що позовна давність не є інститутом процесуального права та не може бути відновлена (поновлена) в разі її спливу, але позивач вправі отримати судовий захист у разі визнання поважними причин пропуску позовної давності. При цьому питання щодо поважності цих причин, тобто наявності обставин, які з об’єктивних, незалежних від позивача підстав унеможливлювали або істотно утруднювали своєчасне подання позову, вирішується судом у кожному конкретному випадку з урахуванням наявних фактичних даних про такі обставини (пункти 23.6., 23.7. постанови).

2. Поважні причини пропуску позовної давності

Постанова Верховного Суду від 29.12.2020 у справі №909/1165/19

У пункті 6.20. вказаної постанови судді Верховного Суду зазначили, що чинне законодавство не наводить переліку причин, які можуть бути визнані поважними для захисту порушеного права, у випадку подання позову з пропуском строку позовної давності. Тому, дане питання віднесено до компетенції суду, який розглядає судову справу по суті заявлених вимог.

При цьому аналіз наведених вище правових норм дає підстави для висновку, що подання позову з іншими матеріально-правовими підставами не перериває перебігу позовної давності, але, разом з тим, з урахуванням конкретних обставин справи, може бути поважною причиною для поновлення строку позовної давності для звернення до суду за захистом порушеного права.

Постанова Верховного Суду від 16.12.2020 у справі №645/545/17

У цій справі касаційним судом було акцентовано увагу на тому, що вирішуючи питання про поважність причин пропуску позовної давності необхідно враховувати, що поважними визнаються лише ті обставини, які є об’єктивно непереборними і пов`язані з дійсними труднощами для вчинення процесуальних дій у встановлений строк.

Постанова Верховного Суду від 18.07.2018 у справі №908/1846/17

Дещо більш розгорнутий висновок щодо визнання поважними причини пропуску позовної давності було наведено колегією Касаційного господарського суду у складі суддів Стратієнко Л.В., Баранця О.М., Вронської О.Г.

Зокрема ця колегія дійшла висновку, що Цивільний кодекс України у статті 267 передбачає можливість визнання судом поважними причини пропуску позовної давності, якщо для цього є обґрунтовані підстави. Вирішення питання щодо визнання поважними причини пропуску позовної давності перебуває в межах дискреційних повноважень судів, однак, такі повноваження не є необмеженими, тому від судів вимагається вказувати підстави для визнання їх поважними. Разом з тим, якщо пропуск позовної давності має місце зі спливом значного періоду часу та за підстав, які не видаються переконливими, рішення про визнання поважними причини пропуску позовної давності може порушити принцип юридичної визначеності.

Питання щодо поважності цих причин, тобто наявності обставин, які з об’єктивних, незалежних від позивача підстав унеможливлювали або істотно утруднювали своєчасне подання позову, вирішується господарським судом у кожному конкретному випадку з урахуванням наявних фактичних даних про такі обставини. Щодо фізичної особи (громадянина) останніми можуть бути документально підтверджені тяжке захворювання, тривале перебування поза місцем свого постійного проживання (наприклад, за кордоном) тощо.

3. Пред’явлення позову з порушенням підвідомчості/підсудності

Постанова Об’єднаної палати Касаційного господарського суду Верховного Суду від 15.05.2020 у справі №922/1467/19

Вказана справа була передана на розгляд Об’єднаної палати КГС ВС для формування єдиної судової практики щодо переривання строків позовної давності.

Переглядаючи справу у касаційному порядку колегія суддів підтвердила вже усталену судову практику, що подання позову з недодержанням правил підвідомчості/підсудності (навіть у разі наступного закриття провадження у справі, а не відмови в позові або повернення позову), не перериває перебігу позовної давності.

Одночасно з цим, Об’єднана палата КГС ВС зазначила, що за змістом ст. 267 ЦК України, сплив позовної давності сам по собі не припиняє суб’єктивного права кредитора, яке полягає в можливості одержання від боржника виконання зобов`язання як у судовому порядку, так і без використання судового примусу.

Закон не наводить переліку причин, які можуть бути визнані поважними для захисту порушеного права, у випадку подання позову з пропуском строку позовної давності. Тому, дане питання віднесено до компетенції суду, який розглядає судову справу по суті заявлених вимог.

До висновку про поважність причин пропуску строку позовної давності можна дійти лише після дослідження усіх фактичних обставин та оцінки доказів у кожній конкретній справі. При цьому, поважними причинами при пропущенні позовної давності є такі обставини, які роблять своєчасне пред’явлення позову неможливим або утрудненим.

При цьому, очевидно, що перебування справи у провадженні судових органів, вчинення в ній передбачених законом дій на думку добросовісного розсудливого спостерігача виключає необхідність вчинення процесуальних дій спрямованих на припинення цього процесу, а саме подачі заяв про закриття провадження у справі, подачі позовів в порядку іншого судочинства тощо. За таких обставин є неправильним та несправедливим покладення виключно на позивача відповідальності за помилку у визначенні підвідомчості відповідної справи і позбавлення його права на захист у спірних правовідносинах.

Враховуючи викладене, надавши оцінку наявним у справі доказам і доводам сторін, з огляду на факт відкриття провадження у справі Дзержинським районним судом м. Харкова та тривалий час розгляду справи, як наслідок – наявність підстав для позивача вважати, що його права будуть відновлені та захищені в судовому порядку, звернення позивача до господарського суду Харківської області з даною позовною заявою через кілька днів (через 3 дні) після того, як позивач дізнався, що даний спір відноситься до господарської юрисдикції, судом першої інстанції вірно встановлено, що строк позивачем пропущено з поважних причин.

4. Процесуальні тонкощі 

Як я вже вказував вище стаття 267 ЦК України не визначає процедуру застосування частини 5 цієї статті, тобто визнання причини пропуску позовної давності поважною.

Втім, колегія суддів Верховного Суду у постанові від 18.12.2019 у справі №906/190/19 прийшла до висновку, що коли судом на підставі досліджених у судовому засіданні доказів буде встановлено, що право особи, про захист якого вона просить, порушене, а стороною у спорі до винесення рішення буде заявлено про застосування позовної давності, і буде встановлено, що позовна давність пропущена без поважних причин, суд на підставі статті 267 Цивільного кодексу України ухвалює рішення про відмову в задоволенні позову за спливом позовної давності. У разі визнання судом причин пропущення позовної давності поважними, порушене право підлягає захисту.

Тобто, як бачимо, в даному випадку суд більш схильний до думки, що при вирішенні питання про поважність причини пропуску позовної давності ініціатива заінтересованої сторони не потрібна. 

У свою чергу Велика Палата Верховного Суду у пункті 23.8. постанови від 30.01.2019 у справі №706/1272/14-ц зазначила, що закон не встановлює, з чиєї ініціативи суд визнає причини пропуску позовної давності поважними. Як правило, це відбувається за заявою (клопотанням) позивача з наведенням відповідних доводів і поданням належних та допустимих доказів. Відповідна ініціатива може виходити і від інших учасників судового процесу, зокрема, прокурора, який не є стороною у справі.
Проте з точки зору доказування поважності причини пропуску позовної давності все однозначно – саме на позивача покладено обов`язок доказування тієї обставини, що строк було пропущено з поважних причин (п. 62. постанови Великої Палати Верховного Суду від 21.08.2019 у справі №911/3681/17).

5. Окремі кейси в яких причини пропуску позовної давності були визнані судом поважними

Постанова Верховного Суду від 18.12.2019 у справі №450/18/15-ц

Цікава справа у якій позивач звернувся із позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки. Передувало цьому зверненню із позовом отримання позивачем виконавчого напису нотаріуса про звернення стягнення на предмет іпотеки та його подальше визнання судом таким, що не підлягає виконанню.

Відповідач просив суд застосувати наслідки пропуску строку позовної давності. 

Однак суди першої та апеляційної інстанції, з якими погодився й Верховний Суд, визнали причини пропуску позовної давності поважними, оскільки позивач не передбачав та не міг передбачити можливість ухвалення рішення про визнання таким, що не підлягає виконанню виконавчого напису нотаріуса, що і стало підставою для пропуску позовної давності.

Постанова Верховного Суду від 10.11.2020 у справі №907/762/16

У цій справі позивач звернувся із позовом про визнання протиправним відчуження майна та визнання права власності. 

Під час розгляду справи суди попередніх інстанцій виходили з тих обставин, що наявність судового спору між одним з відповідачів та генпідрядником щодо вартості об’єкта інвестування перешкоджала остаточному визначенню сторонами інвестиційного договору балансової вартості об’єкта, а відтак і визначенню розміру частки позивача, яка за умовами цього договору повинна визначатися пропорційно до загальних фактичних витрат на фінансування реконструкції, тому така невизначеність балансової вартості спірного об’єкта є поважною причиною пропуску строку позовної давності для пред’явлення позивачем вимог щодо визнання права власності на частку об’єкта інвестування за інвестиційним договором.

З такими висновками погодилася й колегія суддів Верховного Суду, залишивши касаційну скаргу відповідача без задоволення.

Тож як бачимо отримати судовий захист порушеного права чи інтересу у разі поважності причини пропуску позовної давності цілком реально. Однак при цьому позивачу необхідно надати суду докази наявності конкретних обставин, які об’єктивно перешкоджали йому звернутися за захистом порушеного права у межах позовної давності.

Відповісти

Your email address will not be published. Required fields are marked *

*