Головна / Тексти судових рішень / Цивільне судочинство / Постанова ВП ВС від 11.09.2019 №1522/16455/12

Постанова ВП ВС від 11.09.2019 №1522/16455/12

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 вересня 2019 року

м. Київ

Справа № 1522/16455/12

Провадження № 14-370цс19

Велика Палата Верховного Суду у складі:

судді-доповідача Ситнік О. М.,

суддів: Антонюк Н. О., Анцупової Т. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Власова Ю. Л., Гриціва М. І., Гудими Д. А., Єленіної Ж. М., Золотнікова О. С., Кібенко О. Р., Князєва В. С., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Прокопенка О. Б., Пророка В. В., Рогач Л. І., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.,

учасники справи:

позивачі:  ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,

відповідачі: Товариство з обмеженою відповідальністю фірма «Консоль ЛТД» (далі – ТОВ фірма «Консоль ЛТД»), Відкрите акціонерне товариство «Одеський ремонтно-монтажний комбінат» (далі – ВАТ «Одеський РМК»), Товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Консоль-Строй ЛТД» (далі – ТОВ «БК «Консоль-Строй ЛТД»),

треті особи, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору: ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , Одеська міська рада,

розглянула в порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ТОВ фірми «Консоль ЛТД»

на заочне рішення Приморського районного суду м. Одеси від 20 червня 2013 року у складі судді Абухіна Р. Д. та ухвалу Апеляційного суду Одеської області              від 03 жовтня 2017 року у складі колегії суддів Гірняк Л. А., Погорєлова С. О., Дрішлюка А. І.

у цивільній справі за позовом  ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 до ТОВ фірми «Консоль ЛТД», ВАТ «Одеський РМК», ТОВ «БК «Консоль-Строй ЛТД», треті особи, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору: ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , Одеська міська рада, про визнання майнових прав на об`єкти інвестуваннята

ВСТАНОВИЛА:

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2012 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 звернулися до суду з указаним позовом, у якому, уточнивши позовні вимоги, просили визнати за кожним з них окремо майнові права на об`єкти інвестування, розташовані в 16-поверховому житловому будинку на АДРЕСА_1 .

На обґрунтування вказаних вимог позивачі зазначали, що між ними і ТОВ фірмою «Консоль ЛТД», ТОВ «БК «Консоль-Строй ЛТД» укладені договори пайової участі у фінансуванні будівництва об`єкта нерухомого майна, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

На виконання умов договору ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 сплатили вартість квартир, а відповідачі своїх зобов`язань за договорами не виконали, не добудували об`єкт інвестування, не здали його державній комісії та не передали їм за актом виконаних робіт. У результаті цього квартири в установленому законом порядку на праві приватної власності не оформлені та їм не видані правовстановлюючі документи на квартири.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Заочним рішенням Приморського районного суду м. Одеси                                       від 20 червня 2013 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 03 жовтня 2017 року, позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 задоволено.

Визнано за ОСОБА_1 майнові права на об`єкт інвестування – двокімнатну квартиру, будівельний номер 58 , на 10-му поверсі, загальною проектною площею 60,05 кв. м, розташовану в 16-поверховому житловому будинку за адресою: АДРЕСА_1 , відповідно до договору             від 29 вересня 2006 року № 3379/299-410(р) про пайову участь у фінансуванні будівництва.

Визнано за ОСОБА_2 майнові права на об`єкт інвестування – трикімнатну квартиру, будівельний номер 49 , на 9-му поверсі, загальною проектною площею 77,65 кв. м, розташовану в 16-поверховому житловому будинку за адресою: АДРЕСА_1 , відповідно до договору             від 29 серпня 2006 року № 2821/299-393 про пайову участь у фінансуванні будівництва.

Визнано за ОСОБА_3 майнові права на об`єкт інвестування – двокімнатну квартиру, будівельний номер 74 , на 13-му поверсі, загальною проектною площею 57,05 кв. м, розташовану в 16-поверховому житловому будинку за адресою: АДРЕСА_1 , відповідно до договору             від 09 серпня 2006 року № 2573/299-343 про пайову участь у фінансуванні будівництва.

Визнано за ОСОБА_4 майнові права на об`єкт інвестування – однокімнатну квартиру, будівельний номер 75 , на 13-му поверсі, загальною проектною площею 58,85 кв. м, розташовану в 16-поверховому житловому будинку за адресою: АДРЕСА_1 , відповідно до договору              від 22 січня 2010 року № 0141/299-708 про пайову участь у фінансуванні будівництва.

Визнано за ОСОБА_5 майнові права на об`єкт інвестування – однокімнатну квартиру, будівельний номер 60 , на 10-му поверсі, загальною проектною площею 47,05 кв. м, розташовану в 16-поверховому житловому будинку за адресою: АДРЕСА_1 , відповідно до договору             від 07 вересня 2006 року № 2939/299-375 про пайову участь у фінансуванні будівництва.

Визнано за ОСОБА_6 майнові права на об`єкт інвестування – двокімнатну квартиру, будівельний номер 4 , на 1-му поверсі, загальною проектною площею 58,03 кв. м, розташовану в 16-поверховому житловому будинку за адресою: АДРЕСА_1 , відповідно до договору             від 12 січня 2006 року № 1054/299-268(р) про пайову участь у фінансуванні будівництва.

Визнано за ОСОБА_7 майнові права на об`єкт інвестування – трикімнатну квартиру, будівельний номер 55 , на 10-му поверсі, загальною проектною площею 78,05 кв. м, розташовану в 16-поверховому житловому будинку за адресою: АДРЕСА_1 , відповідно до договору             від 12 січня 2006 року № 3179/299-401 про пайову участь у фінансуванні будівництва.

Визнано за ОСОБА_8 майнові права на об`єкт інвестування – двокімнатну квартиру, будівельний номер 65 , на 11-му поверсі, загальною проектною площею 65,08 кв. м, розташовану в 16-поверховому житловому будинку за адресою: АДРЕСА_1 , відповідно до договору               від 20 жовтня 2006 року № 3978/299-429(р) про пайову участь у фінансуванні будівництва.

Визнано за ОСОБА_9 майнові права на об`єкт інвестування – однокімнатну квартиру, будівельний номер 42 , на 7-му поверсі, загальною проектною площею 47,03 кв. м, розташовану в 16-поверховому житловому будинку за адресою: АДРЕСА_1 , відповідно до договору             від 30 серпня 2006 року № 3372/299-225 про пайову участь у фінансуванні будівництва.

Суди керувалися тим, що на порушення пунктів 1.2, 3.2, 3.4 договорів пайової участі у фінансуванні будівництва об`єктів нерухомого майна, укладених між позивачами і ТОВ фірмою «Консоль ЛТД», останнє не добудувало, не ввело в експлуатацію житловий будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , в якому знаходяться об`єкти інвестування, не виділило та в натурі не передало позивачам спірні квартири.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У жовтні 2017 року ТОВ фірма «Консоль ЛТД» в особі ліквідатора – арбітражного керуючого Венської О. О. подалодо Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просило скасувати оскаржувані судові рішення й ухвалити нове рішення – про відмову у задоволенні позову.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційну скаргу мотивовано тим, що оскільки 16 липня 2012 року Господарським судом Автономної Республіки Крим порушено справу №  502-4/2325-2012 про банкрутство ТОВ фірми «Консоль ЛТД», відповідно до якої внесено відомості до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців (далі – Єдиний реєстр), тому суди розглянули вказаний позов з порушенням правил предметної юрисдикції.

Відповідно до пункту 7 частини першої статті 12 Господарського процесуального кодексу України (далі – ГПК України; в редакції, чинній на час вирішення спору) господарським судам підвідомчі справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого порушено справу про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів, пов`язаних із визначенням та сплатою (стягненням) грошових зобов`язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України (далі – ПК України), а також справ у спорах про визнання недійсними правочинів (договорів), якщо з відповідним позовом звертається на виконання своїх повноважень контролюючий орган, визначений ПК України.

Таким чином, на думку відповідача, відповідно до пункту 7 частини першої статті 12 ГПК України саме господарському суду підвідомчі справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого порушено справу про банкрутство. Частиною четвертою статті 10 Закону України від 14 травня 1992 року № 2343-XII «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (далі – Закон № 2343-XII) передбачено, що суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, вирішує усі майнові спори з вимогами до боржника.

За таких обставин відповідач вважав, що вимоги позивача підлягають розгляду у порядку господарського судочинства, а судами першої та апеляційної інстанцій допущено порушення правил предметної та суб`єктної юрисдикції.

Позиція інших учасників справи

У відзиві на касаційну скаргу представник позивачів –   ОСОБА_12 заперечувала проти доводів касаційної скарги та вважала їх такими, що не спростовують висновків судів попередніх інстанцій.

Банкрутство ТОВ фірми «Консоль ЛТД» не має значення для правильного вирішення спору у цивільній справі, оскільки порушення справи про банкрутство у липні 2012 року не впливає на визначення цивільної юрисдикції справи, а порушення справи про банкрутство у 2015 році відбулося вже після закінчення розгляду справи та ухвалення рішення.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 24 листопада 2017 року відкрито касаційне провадження у справі за вказаною касаційною скаргою.

15 грудня 2017 року розпочав роботу Верховний Суд і набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», яким Цивільний процесуальний кодекс України (далі – ЦПК України) викладено в новій редакції.

Згідно із частиною третьою статті 3 ЦПК України в редакції цього Закону провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

У січні 2018 року справу передано до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 24 вересня 2018 року справу призначено до судового розгляду, а ухвалою від 19 червня 2019 року – передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду з посиланням на частину шосту статті 403 ЦПК України, яка передбачає, що справа підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду в усіх випадках, коли учасник справи оскаржує судове рішення з підстав порушення правил предметної чи суб`єктної юрисдикції.

Ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 11 липня 2019 року справу прийнято для продовження розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними в ній матеріалами (у порядку письмового провадження).

Позиція Великої Палати Верховного Суду

Заслухавши доповідь судді, перевіривши наведені в касаційній скарзі та відзиві на неї доводи, матеріали справи, Велика Палата Верховного Суду вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Суди встановили, що 29 вересня 2006 року між ОСОБА_1 і ТОВ фірмою «Консоль ЛТД» укладено договір № 3379/299-410(р) про пайову участь у фінансуванні будівництва. Згідно з пунктами 1.1 та 3.4 цього договору учасники зобов`язуються спільно діяти без створення юридичної особи на підставі об`єднання своїх вкладів для досягнення спільної мети – будівництва багатоквартирного житлового будинку на АДРЕСА_1 та введення його в експлуатацію. Запланований термін виділення «долі пайовика» після закінчення будівництва житлового будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , – IVквартал 2008 року. Відповідно до пункту 3.2. договору ТОВ фірма «Консоль ЛТД» зобов`язується як свій внесок за цим договором, своїми і залученими силами, власними та залученими трудовими ресурсами, володіючи професійними навиками, кваліфікацією, діловою репутацією і діловими зв`язками, на підставі ліцензій, що у нього є, дозвільних документів, механізмів, устаткування, а також дольових та позикових засобів юридичних та фізичних осіб, залучених відповідачем на підставі укладених договорів з третіми особами в межах долі відповідача в межах дольової власності учасників відповідно до статті 51 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України), завершити будівництво «об`єкта по АДРЕСА_1 » відповідно до проекту та вимог Державних будівельних норм (далі – ДБН) з виділенням пайовику по закінченню будівництва «об`єкта по АДРЕСА_21 » зі створеної учасниками загальної дольової власності, його долі в натурі – «доля пайовика» у вигляді двокімнатної квартири буд АДРЕСА_18 на 10-му поверсі загальною проектною площею 60,05 кв. м, визначеною по внутрішніх розмірах приміщень «долі пайовика (позивача ОСОБА_1 )» відповідно до обробки згідно з паспортом обробки (додаток до договору № 3379/299-410(р) від 29 вересня 2006 року). За вказаним договором позивач ОСОБА_1 як пайовик зобов`язувалася як вклад у спільну діяльність внести грошові кошти в сумі, еквівалентній 63 053 доларам США, в гривнях по курсу Національного банку України (далі – НБУ) на момент внесення поетапно. Позивачем ОСОБА_1 всі зобов`язання за договором № 9/299-410(р)   від 29 вересня 2006 року виконані в повному обсязі, що документально підтверджено, проте ТОВ фірма «Консоль ЛТД» на порушення пунктів 1.2, 3.2, 3.4 цього договору житловий будинок, що розташований за адресою:                                АДРЕСА_1 , не побудувало та в експлуатацію не ввело, двокімнатну квартиру АДРЕСА_18 на 10-му поверсі ОСОБА_1 не виділило та в натурі не передало.

29 серпня 2006 року між ОСОБА_2 і ТОВ фірмою «Консоль ЛТД» укладено договір № 2821/299-393 про пайову участь у фінансуванні будівництва. Згідно з пунктом 1.1 цього договору учасники зобов`язуються спільно діяти без створення юридичної особи на основі об`єднання своїх пайових внесків для досягнення спільної мети – будівництва та введення в експлуатацію багатоквартирного житлового будинку на АДРЕСА_1 . Запланований термін виділення «долі пайовика» після закінчення будівництва житлового будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , – IVквартал 2008 року. Згідно з пунктом 3.2 цього договору ТОВ фірма «Консоль ЛТД» зобов`язується як свій вклад за цим договором, своїми і залученими силами, власними та залученими трудовими ресурсами, володіючи професійними навиками, кваліфікацією, діловою репутацією і діловими зв`язками, на підставі ліцензій, що у нього є, дозвільних документів, механізмів, устаткування, а також дольових та позикових засобів юридичних та фізичних осіб, залучених відповідачем на підставі укладених нею договорів з третіми особами в межах долі відповідача, в межах дольової власності учасників відповідно до статті 51 ЦК України, завершити будівництво «об`єкта на АДРЕСА_1 » відповідно до проекту та вимог ДБН з виділенням пайовику (позивачу ОСОБА_2 ) по закінченню будівництва «об`єкта по АДРЕСА_1 » зі створеної учасниками спільної дольової власності його долі в натурі – «доля пайовика у вигляді трикімнатної квартири буд АДРЕСА_19 на 9-му поверсі, загальною проектною площею 77,65 кв. м, визначеною по внутрішніх розмірах приміщень «долі пайовика» відповідно до обробки згідно з паспортом обробки (додаток до договору № 2821/299-393 від 29 серпня 2006 року). Відповідно до пункту 3.1 договору ОСОБА_2 зобов`язувався як вклад за цим договором внести грошові кошти в сумі, еквівалентній 73 030 доларам США, в гривнях за офіційним курсом НБУ на момент внесення в строк до 29 вересня 2006 року.ОСОБА_2 всі зобов`язання за договором виконав у повному обсязі, що підтверджується копією квитанції № 425236 від 21 вересня 2006 року про сплату пайового внеску.

Аналогічний договір від 09 серпня 2006 року № 2573/299-343 укладений між ОСОБА_3 і ТОВ  фірмою «Консоль ЛТД», котрий виконано позивачем у повному обсязі та квитанціями № 422661 від 30 серпня 2006 року, № 425860        від 26 жовтня 2006 року підтверджена сплата пайового внеску.

ОСОБА_4 уклав з відповідачем договір про пайову участь № 0141/299-708   від 22 січня 2010 року та виконав свої зобов`язання в повному обсязі, що підтверджено квитанціями про сплату пайового внеску № 11-2327к                            від 28 січня 2010 року, № 11-2591к від 28 січня 2010 року, № 11-3252к від 25 січня 2010 року, № 11-2524к від 28 січня 2010 року.

07 вересня 2006 року між ОСОБА_5 і ТОВ фірмою «Консоль ЛТД» укладено договір № 2939/299-375 (р) про пайову участь у фінансуванні будівництва. Згідно з пунктом 1.1 договору учасники зобов`язуються спільно діяти без створення юридичної особи, на основі об`єднання їх пайових внесків для досягнення спільної мети – будівництва та введення в експлуатацію багатоквартирного житлового будинку на АДРЕСА_1 . Запланований термін виділення «долі пайовика» після закінчення будівництва житлового будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , – IVквартал 2009 року. Встановлено, що позивачем ОСОБА_5 всі зобов`язання виконані в повному обсязі, що підтверджується копіями квитанцій про сплату пайового внеску № 425201 від 08 вересня 2006 року, № 424691              від 11 грудня 2006 року, № 882217 від 15 березня 2007 року, № 880578                      від 15 червня 2007 року, № 879667 від 13 вересня 2007 року, № 112757 від 11 березня 2008 року, № 740101 від 13 червня 2008 року, № 878594 від 13 грудня 2007 року, № 739307 від 15 грудня 2008 року, № 742087 від 29 серпня 2008 року.

12 січня 2006 року між ОСОБА_6 і ТОВ фірмою «Консоль ЛТД» укладено договір № 1054/299-268(р) про пайову участь у фінансуванні будівництва. Виконавши свої обов`язки та сплативши повну вартість паю в розмірі 48 735 доларів США в гривнях за офіційним курсом НБУ, відповідач будинок не добудував та не ввів його в експлуатацію, двокімнатну квартиру проектною площею 58,3 кв. м. не виділив та не передав.

12 січня 2006 року між ОСОБА_7 та ТОВ фірмою «Консоль ЛТД» укладено договір № 3179299-401 про пайову участь у будівництві. Згідно з пунктом 1.1 договору учасники без створення юридичної особи на основі об`єднання своїх вкладів зобов`язуються спільно діяти для досягнення спільної мети – отримання документів для проектування, будівництва та введення в експлуатацію будинку на АДРЕСА_1 . Запланований термін виділення «долі пайовика» після закінчення будівництва житлового будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , – IV квартал 2008 року. Згідно з пунктом 3.2 цього договору ТОВ фірма «Консоль ЛТД» зобов`язується як свій вклад за цим договором, своїми і залученими силами, власними та залученими трудовими ресурсами, володіючи професійними навиками, кваліфікацією, діловою репутацією і діловими зв`язками, на підставі ліцензій, що у нього є, дозвільних документів, механізмів, устаткування, а також дольових та позикових засобів юридичних та фізичних осіб, залучених відповідачем на підставі укладених договорів з третіми особами в межах долі відповідача, в межах дольової власності учасників відповідно до статті 361 ЦК України завершити будівництво «об`єкта на АДРЕСА_1 » відповідно до проекту та вимог ДБН з виділенням пайовику (позивачу ОСОБА_7 ) по закінченню будівництва «об`єкта по АДРЕСА_1 » зі створеної учасниками спільної дольової власності виділити його долю в натурі – «доля пайовика» у вигляді трикімнатної квартири АДРЕСА_20 , на 10-му поверсі загальною проектною площею 78,5 кв. м, визначеною по внутрішніх розмірах. Встановлено, що ОСОБА_7 всі зобов`язання виконав, вартість паю в розмірі 78 304 доларам США в гривнях за офіційним курсом НБУ сплатив, що підтверджено квитанціями до прибуткового касового ордера № 425255 від 26 вересня 2006 року, № 425293 від 29 вересня 2006 року.

20 жовтня 2006 року між ОСОБА_8 і ТОВ фірмою «Консоль ЛТД» укладено договір № 3978/299-429(р) про пайову участь у будівництві. Згідно з пунктом 1.1 договору учасники без створення юридичної особи на основі об`єднання своїх вкладів зобов`язуються діяти для досягнення спільної мети – отримання документів для проектування, будівництва та введення в експлуатацію багатоповерхового житлового будинку на АДРЕСА_21 . У запланований термін будинок не був побудований та не введений в експлуатацію. ОСОБА_8 всі зобов`язання за договором виконано в повному обсязі, що підтверджено копіями квитанцій про сплату пайового вкладу № 425843 від 20 жовтня 2006 року, № 424434 від 17 січня 2007 року, № 882945       від 19 квітня 2007 року, № 880711 від 11 червня 2007 року, № 879815 від 05 жовтня 2007 року, № 5113412 від 15 січня 2008 року, № 741273 від 17 квітня 2008 року, № 740816 від 17 липня 2008 року, № 742790 від 21 жовтня 2008 року.

30 серпня 2005 року між ОСОБА_9 і ТОВ фірмою «Консоль ЛТД» укладено договір № 3372/299-225 про пайову участь у фінансуванні будівництва. Згідно з договором позивачка сплатила в повному обсязі вартість пайового внеску в сумі 28 084 доларам США в гривнях за курсом НБУ, що документально підтверджено, зокрема квитанцією № 742119 від 19 вересня 2005 року, проте двокімнатна квартира їй не була виділена та не передана у зв`язку з тим, що будинок не побудований та не введений в експлуатацію.

24 жовтня 2008 року ОСОБА_10 та ОСОБА_11 в рівних долях з ТОВ фірмою «Консоль ЛТД» взяли пайову участь у зазначеному будівництві та уклали договір № 4032/299-600(р). ОСОБА_10 та ОСОБА_11 всі зобов`язання за договором виконані в повному обсязі, що підтверджується копіями квитанцій про сплату пайового внеску № 879309 від 25 грудня 2007 року, № 113410                від 11 січня 2008 року, № Я13480 від 21 лютого 2008 року, № 741262 від 15 квітня 2008 року, № 740108 від 17 червня 2008 року, № 740810 від 15 липня 2008 року, № 740898 від 21 серпня 2008 року, № 742510 від 15 вересня 2008 року, № Г-2775 від 15 жовтня 2008 року, № 742803 від 24 жовтня 2008 року, № 742807                       від 27 жовтня 2008 року, № 742812 від 28 жовтня 2008, № 738106 від 17 листопада 2008 року, № 738112 від 18 від 2008 року, копіями платіжного доручення № 7           від 15 травня 2008 року, № 16 від 19 листопада 2008 року, № 3 від 13 березня 2008 року. Проте будинок не добудований, в експлуатацію не введений, квартира не виділена та не передана.

Вирішуючи питання юрисдикційності цього спору, Велика Палата Верховного Суду керується такими міркуваннями.

Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних та юридичних осіб, державних і суспільних інтересів.

Судова юрисдикція – це інститут права, який покликаний розмежувати компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства – цивільного, кримінального, господарського та адміністративного.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

У пунктах 1, 3 частини першої статті 15 ЦПК України (у редакції, чинній на час звернення до суду з позовом та розгляду справи в судах першої й апеляційної інстанцій) передбачалося, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

У статті 19 ЦПК України (у редакції від 03 жовтня 2017 року) визначено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

Стосовно посилання у касаційній скарзі на те, що ця справа повинна розглядатися в порядку господарського судочинства, оскільки порушено провадження про банкрутство стосовно ТОВ фірми «Консоль ЛТД», необхідно зазначити таке.

Умови та порядок відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом та застосування ліквідаційної процедури з метою повного або часткового задоволення вимог кредиторів передбачені Законом № 2343-XII.

У зв`язку з набранням чинності 19 січня 2013 року (за винятком окремих положень) Законом України від 22 грудня 2011 року № 4212-VI «Про внесення змін до Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» Закон № 2343-XII викладено в новій редакції.

Згідно з пунктом 7 розділу Х «Прикінцеві та перехідні положення» Закону               № 2343-XII статтю 12 ГПК України доповнено пунктом 7, відповідно до якого до підвідомчості господарських судів віднесено справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого порушено справу про банкрутство.

Відповідно до Закону України від 02 жовтня 2012 року № 5405-VI «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо виконання господарських зобов`язань» розділ Х «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2343-XII доповнено пунктом 1-1, яким визначено, що положення цього Закону застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження в яких порушено після набрання чинності цим Законом.

Таким чином, вирішуючи питання про визначення юрисдикції (предметної підсудності) справи у спорах фізичної особи з майновими вимогами до боржника, суди повинні враховувати положення пункту 1-1 розділу Х «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2343-XII, вимоги статті 15 ЦПК України, статті 12 ГПК України та брати до уваги дату порушення господарським судом провадження у справі про банкрутство боржника.

Порушення господарським судом справ про банкрутство боржника до 19 січня 2013 року не впливає на визначення юрисдикції цих спорів, і їх слід розглядати в порядку цивільного судочинства.

Аналогічний висновок зроблено у постановах Великої Палати Верховного Суду         від 14 лютого 2018 року у справі № 456/20/16-ц, від 26 червня 2018 року у справі № 372/3584/16-ц, від 31 жовтня 2018 року у справі № 541/459/17, від 29 травня 2019 року у справі № 761/20844/13-ц, від 20 березня 2019 року у справі № 761/20612/15-ц та інших, і підстав для відступу від нього не вбачається.

У справі, що розглядається, провадження відкрите у липні 2012 року, і при її розгляді жодної інформації про порушення справи про банкрутство ТОВ фірми «Консоль ЛТД» не надходило.

В апеляційному суді про вказану обставину зазначило ТОВ фірма «Консоль ЛТД», зокрема, повідомило в апеляційній скарзі (т. 4, а. с. 64-69), що ухвалою Господарського суду Автономної Республіки Крим від 16 липня 2012 року у справі № 502-4/2325-2012 порушено провадження про банкрутство ТОВ фірми «Консоль ЛТД», про що внесено відомості до Єдиного реєстру.

Витяг з Єдиного реєстру містить відомості, що 19 липня 2012 року порушено справу про банкрутство; підстава – за судовим рішенням про порушення провадження у справі про банкрутство від 16 липня 2012 року                                № 5002-4/2325-2012.

Відповідно до частини першої статті 18 Закону України від 15 травня 2003 року № 755-IV «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань» у редакції, чинній на час звернення до суду з цим позовом, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру судових рішень (далі – ЄДРСР) ухвала Господарського суду Автономної Республіки Крим від 16 липня 2012 року у справі № 5002-4/2325-2012 оприлюднена 26 липня 2012 року за № 25301665.

Законом України від 22 грудня 2005 року № 3262-IV «Про доступ до судових рішень» (далі – Закон № 3262-IV) регулюються відносини щодо забезпечення доступу до судових рішень (рішень, судових наказів, постанов, вироків, ухвал), ухвалених судами загальної юрисдикції, та ведення ЄДРСР (стаття 1 цього Закону).

Згідно із частиною першою статті 6 Закону № 3262-IV кожен має право повністю або частково відтворювати судові рішення, що проголошені судом прилюдно, у будь-який спосіб, у тому числі через оприлюднення в друкованих виданнях, у засобах масової інформації, створення електронних баз даних судових рішень.

Суд при здійсненні судочинства може використовувати лише текст судового рішення, який опубліковано офіційно або внесено до ЄДРСР (частина третя статті 6 Закону № 3262-IV).

Тобто на час розгляду справи суд апеляційної інстанції був поінформований про порушення справи про банкрутство ТОВ фірми «Консоль ЛТД» у 2012 році, що давало можливість розглянути справу в порядку цивільного судочинства. Відомості з ЄДРСР у розумінні вимог Закону № 3262-IV є достовірними.

Також у справі на а. с. 2-10, т. 3 знаходиться копія постанови Господарського суду Київської області від 04 серпня 2016 року про визнання боржника банкрутом, зі змісту якої вбачається, що ухвалою Господарського суду Київської області від 12 березня 2015 року порушено провадження у справі про банкрутство ТОВ фірми «Консоль ЛТД».

Велика Палата Верховного Суду зазначає, що відповідно до статті 12 Закону України від 15 квітня 2014 року № 1207-VII «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» (далі – Закон № 1207-VII) у зв`язку з неможливістю здійснювати правосуддя судами Автономної Республіки Крим та міста Севастополя на тимчасово окупованих територіях змінено територіальну підсудність судових справ, підсудних розташованим на території Автономної Республіки Крим та міста Севастополя судам, та забезпечено розгляд: господарських справ Господарського суду Автономної Республіки Крим – Господарським судом Київської області, а господарських справ Господарського суду міста Севастополя – Господарським судом міста Києва, господарських справ Севастопольського апеляційного господарського суду – Київським апеляційним господарським судом.

Тому порушення справи про банкрутство у 2012 році не впливає на визначення юрисдикції вказаної справи. З урахуванням предмета та обсягу позовних вимог, суб`єктного складу спору справа підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства і законно розглянута загальними судами.

Стосовно висновків судів по суті вирішеного спору слід зазначити таке.

Відповідно до статті 190 ЦК України майном як особливим об`єктом вважаються окрема сукупність речей, а також майнові права та обов`язки, при цьому майнові права визнаються речовими правами.

Згідно із частиною другою статті 331 ЦК України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

За положеннями пункту 2 Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 квітня 2011 року № 461, прийняття в експлуатацію об`єктів, що належать до І-ІІІ категорії складності, та об`єктів, будівництво яких здійснено на підставі будівельного паспорта, проводиться шляхом реєстрації Державною архітектурно-будівельною інспекцією України та її територіальними органами поданої замовником декларації про готовність об`єкта до експлуатації.

Захист майнових прав здійснюється у порядку, визначеному законодавством, а якщо такий спеціальний порядок не визначений, захист майнового права здійснюється на загальних підставах цивільного законодавства.

За змістом статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають з дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За правилом статті 527 ЦК України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор – прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У статті 876 ЦК України передбачено, що власником об`єкта будівництва або результату інших будівельних робіт є замовник, якщо інше не передбачено договором.

Відповідно до вимог статті 1 ЦПК України (у редакції, чинній на час розгляду справи в судах першої й апеляційної інстанцій) завданнями цивільного судочинства є, зокрема, справедливий розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Аналогічне положення міститься й у статті 2 ЦПК України у редакції від 03 жовтня 2017 року, згідно із частиною другою якої суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України (стаття 4 ЦПК України у редакції, чинній на час розгляду справи в судах першої й апеляційної інстанцій; стаття 5 цього ж Кодексу у редакції від 03 жовтня 2017 року).

Відповідно до частини першої статті 3 ЦПК України (у редакції, чинній на час розгляду справи в судах першої й апеляційної інстанцій) кожна особа має право в порядку, установленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до частини першої статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України).

Аналогічний припис закріплений у частині першій статті 10 ЦПК України.

У статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, яку ратифіковано Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР і яка для України набрала чинності 11 вересня 1997 року (далі – Конвенція), закріплено право на справедливий суд.

З огляду на приписи частини першої статті 9 Конституції України, статті 10 ЦК України Конвенція застосовується судами України як частина національного законодавства.

Згідно зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Концепція «майна» у розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції має автономне значення, тобто не обмежується власністю на матеріальні речі та не залежить від формальної класифікації у внутрішньому праві: певні інші права та інтереси, що становлять активи, також можуть вважатися «правом власності», а відтак і «майном» (пункт 98 рішення Європейського суду з прав людини (далі – ЄСПЛ) щодо прийнятності заяви у справі «Броньовські проти Польщі» (Broniowski v. Poland), заява № 31443/96; пункт 22 рішення ЄСПЛ від 10 березня 2011 року у справі «Сук проти України», заява № 10972/05).

У контексті статті 1 Першого протоколу до Конвенції об`єктами права власності можуть бути у тому числі «легітимні очікування» та «майнові права» (рішення ЄСПЛ від 23 жовтня 1991 року у справі «Пайн Велі Девелопмент Лтд. та інші проти Ірландії» (Pine Valley Developments Ltd and Others v. Ireland), заява № 12742/87; ухвала ЄСПЛ від 13 грудня 1984 року щодо прийнятності заяви S. v. the United Kingdom, № 10741/84).

Установивши під час розгляду справи, що відповідач – ТОВ фірма «Консоль ЛТД» не виконало належним чином узятих за договором зобов`язань, хоч позивачі і сплатили пайові внески в повному обсязі, тобто вчинили дії, спрямовані на виникнення юридичних фактів, необхідних і достатніх для отримання права вимоги переходу права власності на об`єкт будівництва або набуття майнових прав на цей об`єкт, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, обґрунтовано вважав, що є підстави для визнання за позивачами майнових прав на спірні квартири.

Аналогічні висновки по суті вирішеного спору зробила Велика Палата Верховного Суду у постановах від 27 лютого 2019 року у справі № 761/32696/13-ц (провадження № 14-606цс18), від 03 квітня 2019 року у справі № 761/9951/15-ц (провадження № 14-614цс18), від 29 травня 2019 року у справі № 761/20844/13-ц (провадження № 14-146цс19) та від 20 березня 2019 року у справі № 761/20612/15-ц (провадження № 14-39цс19).

Оскаржувані судові рішення відповідають установленим зазначеними вище нормами матеріального та процесуального права принципам і завданням цивільного судочинства, положенням норм процесуального права щодо законності й обґрунтованості.

Наведені в касаційній скарзі доводи не спростовують висновків судів та не дають підстав вважати, що суди порушили норми матеріального та процесуального права.

Згідно зі статтею 17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику ЄСПЛ як джерело права.

Принцип юридичної визначеності є одним із суттєвих елементів принципу верховенства права. В його основі лежить відоме з римського права положення res judicata (лат. «вирішена справа»), відповідно до якого остаточне рішення правомочного суду, яке вступило в силу, є обов`язковим для сторін і не може переглядатися. Іншими словами, цей принцип гарантує остаточність рішень («що вирішено – вирішено і не має переглядатися до безмежності»).

У справі «Христов проти України» (рішення від 19 лютого 2009 року, заява № 24465/04) ЄСПЛ наголосив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, слід тлумачити в контексті преамбули Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних держав. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, згідно з яким у разі остаточного вирішення спору судами їхнє рішення, що набрало законної сили, не може ставитися під сумнів (див. справу «Брумареску проти Румунії»). Принцип юридичної визначеності вимагає поваги до принципу res judicata, тобто поваги до остаточного рішення суду.

У справі, що розглядається, особа, яка подала апеляційну скаргу, оскаржила рішення суду першої інстанції майже через чотири роки після його ухвалення.

Згідно із частиною першою статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення – без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Велика Палата Верховного Суду вважає, що оскаржувані судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України вони підлягають залишенню без змін, а касаційна скарга – без задоволення. У такому разі розподіл судових витрат не проводиться згідно зі статтею 141 ЦПК України.

Керуючись статтями 259, 268, 400, 402, 409, 410, 416, 417, 419 ЦПК України, Велика Палата Верховного Суду

ПОСТАНОВИЛА:

Касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю фірми «Консоль ЛТД» залишити без задоволення.

Заочне рішення Приморського районного суду м. Одеси від 20 червня 2013 року та ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 03 жовтня 2017 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач                                                                                   О. М. Ситнік

Судді:                                    Н. О. Антонюк                                        В. С. Князєв

Т. О. Анцупова                                     Л. М. Лобойко

С. В. Бакуліна                                       Н. П. Лященко

В. В. Британчук                                    О. Б. Прокопенко

Ю. Л. Власов                                          В. В. Пророк

                                             М. І. Гриців                                              Л. І. Рогач

                                              Д. А. Гудима                                           О. С. Ткачук

                                              Ж. М. Єленіна                                       В. Ю. Уркевич

                                                О. С. Золотніков                                    О. Г. Яновська

                                                О. Р. Кібенко

Один коментар

Відповісти

Your email address will not be published. Required fields are marked *

*