Головна / Тексти судових рішень / Цивільне судочинство / Постанова ОП КЦС від 10.04.2019 №390/34/17

Постанова ОП КЦС від 10.04.2019 №390/34/17

Державний герб України

Постанова

Іменем України

10 квітня 2019 року

м. Київ

справа № 390/34/17

провадження № 61-22315сво18

Верховний Суд у складі Обєднаної палати Касаційного цивільного суду:

головуючого – Червинської М. Є. (суддя-доповідач),

суддів: Гулька Б. І., Крата В. І., Луспеника Д. Д., Стрільчука В. А.,

учасники справи:

позивач – ОСОБА_2,

відповідач – товариство з обмеженою відповідальністю «Саторі-С»,

представники відповідача: Жабський Дмитро Вікторович, Мироненко Олег Олександрович,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення апеляційного суду Кіровоградської області в складі колегії суддів: Гайсюка О. В., Голованя А. М., Карпенка О. Л. від 18 травня 2017 року,

ВСТАНОВИВ:

Підпунктом 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України у редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року «Про внесення  змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

1.Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У січні 2017 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Саторі-С» (далі – ТОВ «Саторі-С») про визнання договору оренди неправомірним та повернення земельної ділянки з незаконного володіння.

Позовна заява мотивована тим, що 19 грудня 2013 року він отримав у спадщину після смерті своєї баби ОСОБА_5 земельну ділянку, кадастровий номер НОМЕР_1, площею 3,9001 га, яка розташована на території Грузьківської сільської ради Кіровоградського району Кіровоградської області вартістю 63, 474,00 грн. ОСОБА_5 та   ТОВ «Саторі-С» уклали 19 листопада                2007 року договір оренди щодо цієї земельної ділянки на 10 років, який було зареєстровано в Кіровоградському районному відділі КРФ ДП «ЦЗДК», 19 квітня                2010 року. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 померла, а тому, на думку позивача, договір оренди зареєстрований 19 квітня 2010 року, майже через місяць після смерті баби, незаконно, і цей договір слід вважати таким, що не пройшов державну реєстрацію, не набув чинності і не є укладеним. Позивач просив визнати цей договір неправомірним, таким, що не набув чинності, і таким, що не був укладений, а також повернути йому земельну ділянку з незаконного володіння.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Кіровоградського районного суду Кіровоградської області від 03 лютого 2017 року позов задоволено. Зобов’язано ТОВ «Саторі-С» повернути                                  ОСОБА_2 земельну ділянку  площею 3,9001 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Гузівської сільської ради Кіровоградського району Кіровоградської області, кадастровий номер НОМЕР_1. Вирішено питання про судовий збір.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що договір оренди землі від                    19 листопада 2007 року не набрав чинності та є неукладеним, оскільки цей договір був зареєстрований лише 19 квітня 2010 року, тобто після смерті орендодавця, оскільки орендодавець ОСОБА_5 померла ІНФОРМАЦІЯ_1.

Додатковим рішенням Кіровоградського районного суду Кіровоградської області від 27 березня 2017 року у задоволенні позовної вимоги про визнання договору неправовим документом, таким, що не набув чинності, та таким, що не був укладений, відмовлено.

Додаткове рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що вимога про визнання договору неправовим документом, таким, що не набув чинності та не був укладеним, задоволенню не підлягає, оскільки спірний договір не набрав чинності, а тому договір оренди землі не є укладеним, у зв’язку із чим відсутній предмет доказування, що було встановлено при ухваленні судового рішення. Крім того, законом не передбачено такий спосіб захисту, а тому спірний договір не підлягає визнанню правовим документом, таким, що не набув чинності та не був укладеним.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Рішенням апеляційного суду Кіровоградської області від 18 травня 2017 року рішення  суду першої інстанції та додаткове рішення цього ж суду скасовано та ухвалено нове рішення про відмову в позові.

Рішення апеляційного суду мотивоване тим, що відповідач на законних підставах користується земельною ділянкою, оскільки договір оренди набирає чинності з моменту державної реєстрації, яка відбулася 19 квітня 2010 року, а його строк закінчується 19 квітня 2010 року. Правові підстави для визнання цього договору оренди землі неправомірними і таким, що не набрав чинності, що не був укладений, відсутні.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у червні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_2 просить, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Короткий зміст вимог заперечень на касаційну скаргу

У липні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ надійшли заперечення на касаційну скаргу, у яких ТОВ «Саторі-С» просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції без змін, з мотивів згоди з висновком апеляційного суду.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

19 червня 2017 року Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ ухвалою відкрив касаційне провадження та витребував вказану справу з Кіровоградського районного суду Кіровоградської області (№ 390/34/17).

23 жовтня 2017 року Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ ухвалою призначив вказану справу до судового розгляду.

Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Вказана справа передана до Верховного Суду.

23 січня 2019 року Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду передав справу на розгляд Обєднаної Палати  Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.

Ухвала суду мотивована тим, що  у різних палатах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду констатується наявність різного за змістом застосування положень статей 203, 215, 638 ЦК України.

Ухвалою Верховний Суд у складі Обєднаної палати Касаційного цивільного суду від 25 березня 2019 року зазначену справу прийнято до свого провадження.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції не врахував, що державна реєстрація договору  відбулася після смерті орендодавця, тобто правоздатність орендодавця припинилася, а тому договір є нікчемним, не може створювати юридичні наслідки та є підстави для вилучення земельної ділянки.

Доводи особи, яка подала заперечення на касаційну скаргу

Заперечуючи проти касаційної скарги, ТОВ «Саторі-С» указувало на те, що державна реєстрація договору оренди землі після смерті орендодавця, спадкоємцем якого є позивач, не є підставою для скасування рішення апеляційного суду, оскільки спірний договір укладено згідно з вимогами ЗК України. Закону України «Про оренду землі», а проведення державної реєстрації договору пізніше не є підставою для визнання його недійсним на підставі статей 203, 215 ЦК України, оскільки умови договору узгоджуються сторонами при укладенні договору, а державна реєстрація – це лише офіційне визнання цього договору.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

У справі, яка переглядається, суди встановили, що 19 листопада 2007 року між ОСОБА_5 та ТОВ «Саторі-С» підписано договір оренди землі № 61, за яким орендодавець ОСОБА_5 передала в оренду орендарю ТОВ «Саторі -С» належну їй земельну ділянку сільськогосподарського призначення загальною площею 3,90 га, яка знаходиться на території Грузьківської сільської ради. Договір укладено строком на 10 років.

За умовами договору орендна плата вноситься орендарем до 30 грудня кожного року в розмірі 1 631,00 грн, що відповідає 3% нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 померла.

19 квітня 2010 року (запис № 041037200088) підписаний сторонами договір зареєстрований при Держкомземі України.

Після її смерті зазначену земельну ділянку успадкував її онук ОСОБА_2

Згідно з пунктом 40 договору оренди землі перехід права власності на орендовану земельну ділянку до другої особи не є підставою для змін умов або розірвання договору.

24 грудня 2013 року ОСОБА_2 і ТОВ «Саторі-С» уклали додаткову угоду до договору оренди землі від 19 листопада 2007 року № 61, згідно з якою, зокрема, збільшено розмір орендної плати.

2.Мотивувальна частина

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільнихсправах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Ухвала суду касаційної інстанції про передачу справу на розгляд Обєднаної палати Касаційного цивільного суду мотивована наявністю різного підходу до розуміння та тлумачення положень статей 203, 215, 638 ЦК України у подібних правових ситуаціях.

Так, у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 23 травня 2018 року у справі № 704/1551/16-ц зроблено висновок про те, що сторони договору, дійшовши згоди щодо істотних умов договору оренди землі скріплюють його своїми підписами, що і є моментом укладення договору, тому немає підстав для визнання договору оренди землі недійсним з тих підстав, що реєстрація договору була здійснена після смерті орендодавця, зазначене не впливає на недійсність договору.

Друга судова палати Касаційного цивільного суду вважає, що питання наявності підстав для визнання договору оренди недійсним пов’язується не з його укладенням, а з його вчиненням, а відтак і підстави для визнання його недійсним потрібно встановлювати протягом здійснення сторонами договору усіх дій спрямованих не на укладення договору, а на його вчинення. Смерть особи, а саме припинення здатності мати права і обов’язки та здійснювати дії на їх виникнення. Зміну та припинення, виключає узгодженість дій учасників двостороннього правочину, яким є договір оренди, виключає її волевиявлення на здійснення дій щодо вчинення договору, а значить і не можна вважати, що смерть особи не впливає на недійсність договору, оскільки її волевиявлення здійснено у момент його укладення.

Відповідно до частини другої статті 403 ЦПК України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів або палати, передає справу на розгляд об’єднаної палати, якщо ця колегія або палата вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів з іншої палати або у складі іншої палати чи об’єднаної палати.

У зв’язку із цим, колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду вказала, що наведене свідчить для відходу від позиції колегії суддів Першої палати Касаційного цивільного суду, у зв’язку з чим передала справу на розгляд Обєднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.

Обєднана палата Касаційного цивільного суду відхиляє аргументи, які викладені в касаційній скарзі, з таких мотивів.

Згідно частини 2 статті 792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Законом, яким регулюються відносини, пов’язані з орендою землі, є Закону України «Про оренду землі».

Згідно зі статтею 13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі – це договір, за яким орендодавець зобов’язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов’язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до частини першої статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо вже сам договір передбачає передання майна або інші дії, він вважається укладеним з моменту вчинення відповідної дії (частина перша – друга статті 640 ЦК України).

З огляду на вказані приписи не можна вважати неукладеним договір після його повного або часткового виконання сторонами.

Аналогічних висновків дійшла й Велика Палата у постанові від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18)

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Європейський суд з прав людини зауважує, що національні суди мають вибирати способи такого тлумачення, які зазвичай можуть включати акти законодавства, відповідну практику, наукові дослідження тощо (VOLOVIK v. UKRAINE, № 15123/03, § 45, ЄСПЛ, 06 грудня 2007 року).

Верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність (пункт 4.1. Рішення Конституційного Суду України                     від 02 листопада 2004 року № 15-рп/2004).

Добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України) – це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Тобто в схожій правовій ситуації Великою Палатою Верховного Суду в постанові                 від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 по своїй суті застосовано доктрину venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), яка базується ще на римській максимі-  «non concedit venire contra factum proprium» (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці).

В основі доктрини venire contra factum proprium знаходиться принцип добросовісності. Наприклад, у статті I.-1:103 Принципів, визначень і модельних правил європейського приватного права вказується, що поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них.

Очевидно, що дії позивача, який уклав 24 грудня 2013 року додаткову угоду до договору оренди землі від 19 листопада 2007 року № 61, а згодом пред’являє позов про визнання договору оренди землі від 19 листопада 2007 року № 61 неукладеним, суперечить його попередній поведінці (укладенню додаткової угоди та отриманню плати за користування земельною ділянкою) і є недобросовісним.

За таких обставин, відмовляючи у задоволенні позову, апеляційний суд обґрунтовано врахував, що спірний договір оренди був укладений та підписаний за життя орендодавця, виконувався сторонами, його реєстрація після смерті власника земельної ділянки не свідчить про його неукладеність, умовами договору не передбачене автоматичне припинення оренди у зв’язку із переходом права власності на земельну ділянку, договір продовжував виконуватися й позивачем, який набувши права власності на земельну ділянку, уклав додатковий договір з орендарем щодо умов договору.

Ураховуючи зазначене, Обєднана палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду вважає, що апеляційний суд ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, що відповідно до статті 410 ЦПК України є підставою для залишення касаційної скарги без задоволення, а оскаржуваного судового рішення – без змін.

У зв’язку із наведеним, на підставі частини другої статті 403 ЦПК України, Верховний Суд у складі Обєднаної палати Касаційного цивільного суду не вбачає підстав для відступу від висновку Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду, який викладений в постанові від 23 травня 2018 року у справі № 704/1551/16-ц (провадження № 61-1122св17).

Висновки щодо застосування норми права

Згідно із частиною другою статті 416 ЦПК України у постанові палати, об’єднаної палати, Великої Палати Верховного Суду має міститися висновок про те, як саме повинна застосовуватися норма права, із застосуванням якої не погодилася колегія суддів, палата, об’єднана палата, що передала справу на розгляд палати, об’єднаної палати, Великої Палати.

На підставі викладеного, частини другої статті 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі Обєднаної Палати Касаційного цивільного суду висловлює такий висновок про застосування норми права.

Добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України) – це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Доктрина venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), базується ще на римській максимі- «non concedit venire contra factum proprium» (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі доктрини venire contra factum proprium знаходиться принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них. Очевидно, що дії позивача, який уклав 24 грудня 2013 року додаткову угоду до договору оренди землі від 19 листопада 2007 року № 61, а згодом пред’являє позов про визнання договору оренди землі від 19 листопада 2007 року № 61 неукладеним, суперечить його попередній поведінці (укладенню додаткової угоди та отриманню плати за користування земельною ділянкою) і є недобросовісним. Договір оренди землі від 19 листопада 2007 року № 61 є укладеним після досягнення сторонами усіх істотних умов, а це відбулося 19 листопада 2007 року за життя орендодавця і за його підписом і підстав вважати спірний договір неукладним немає.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв’язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки у задоволенні касаційної скарги відмовлено, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв’язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв’язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 400, 403 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі Обєднаної палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення апеляційного суду Кіровоградської області від 18 травня 2017 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийМ. Є. Червинська Судді:Б. І. Гулько   В. І. Крат   Д. Д. Луспеник   В. А. Стрільчук

Один коментар

Відповісти

Your email address will not be published. Required fields are marked *

*