Постанова КЦС ВС від 04.09.2019 №399/343/17-ц

Постанова                                          

Іменем України

04 вересня 2019 року

м. Київ

справа № 399/343/17-ц

провадження № 61-15169св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого – Сімоненко В. М.,

суддів: Калараша А. А., Петрова Є. В. (суддя-доповідач), Сердюка В. В., Штелик С. П.

заявник (боржник) – ОСОБА_1 ,

суб’єкт оскарження – начальник Онуфріївського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області  Клименюк Н. В.,

заінтересована особа (стягувач) – ОСОБА_2 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Апеляційного суду Кіровоградської області від 27 червня 2017 року в складі колегії суддів: Гайсюка О. В.,                      Голованя А. М., Мурашка С. І.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою на дії державного виконавця – начальника Онуфріївського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області (далі – Онуфріївського ВДВС ГТУЮ у Кіровоградській області) Клименюк Н. В., заінтересована особа – ОСОБА_2

Скарга мотивована тим, що рішенням Онуфріївського районного суду Кіровоградської області від 03 червня 2016 року з нього на користь                             ОСОБА_2 стягнуто аліменти на сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходу) на час навчання сина з 25 травня 2016 року до закінчення навчання –  30 червня 2019 року.

22 грудня 2016 року заявник отримав лист Онуфріївського ВДВС ГТУЮ у Кіровоградській області з вимогою погашення заборгованості за аліментами станом на 01 жовтня 2016 року у сумі 64 511,20 грн, яка визначена з доходу, зазначеного в його (заявника) податковій декларації, оскільки він є фізичною особою-підприємцем,  перебуває на спрощеній системі оподаткування та є платником третьої групи.

Не погоджуючись з цим розрахунком заборгованості, заявник просив визнати дії начальника Онуфріївського ВДВС ГТУЮ у Кіровоградській області Клименюк Н. В. в частині проведення нарахування заборгованості зі сплати аліментів без урахування чистого доходу (різниці між загальним оподаткованим доходом (виручкою у грошовій формі) і документально підтвердженими витратами в господарській діяльності неправомірними та зобов`язати начальника Онуфріївського ВДВС ГТУЮ у Кіровоградській області провести нарахування заборгованості, виходячи із чистого доходу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1  

Ухвалою Онуфріївського районного суду Кіровоградської області від 20 березня 2017 року до участі у справі як заінтересовану особу залучено стягувача ОСОБА_2 .

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції

Ухвалою Онуфріївського районного суду Кіровоградської області від 11 травня 2017 року скаргу задоволено частково. Визнано дії начальника відділу Онуфріївського районного ВДВС ГТУЮ у Кіровоградській області                     Клименюк Н. В. в частині проведення нарахування заборгованості зі сплати аліментів ОСОБА_1 виходячи із доходу фізичної особи-підприємця                          ОСОБА_1 , тобто без урахування чистого оподатковуваного доходу, тобто різниці між загальним оподаткованим доходом (виручка у грошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов`язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи-підприємця, неправомірними. Зобов`язано начальника відділу Онуфріївського районного ВДВС ГТУЮ у Кіровоградській області Клименюк Н. В. вирішити питання про здійснення перерахунку заборгованості зі сплати аліментів ОСОБА_1 , починаючи з 23 травня                     2016 року виходячи із чистого доходу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , тобто з урахуванням різниці між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов`язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи-підприємця, а також з урахуванням розміру доходу (заробітку), якому відповідає пропорційно сплачена сума єдиного соціального внеску фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 з                     23 травня 2016 року. В задоволенні іншої частини скарги відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що зазначені у розрахунку заборгованості станом на 01 жовтня 2016 року суми доходу ОСОБА_1 не відображають його чистий дохід (заробіток) від підприємницької діяльності, який повинен бути врахований під час обчислення заборгованості за аліментами.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Ухвалою Апеляційного суду Кіровоградської області від 27 червня 2017 року ухвалу суду першої інстанції скасовано, у задоволенні скарги відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що між боржником            ОСОБА_1 та стягувачем ОСОБА_2 виник спір щодо розміру заборгованості. Відповідно до частини третьої статті 195 СК України розмір заборгованості за аліментами обчислюється державним виконавцем, а в разі спору – судом, однак ОСОБА_1 позову до ОСОБА_2 про визначення розміру заборгованості не пред`являв.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У липні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ з касаційною скаргою на ухвалу суду апеляційної інстанції, у якій просить скасувати вказане судове рішення та залишити в силі ухвалу суду першої інстанції.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

13 липня 2017 року ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ОСОБА_1 .  

У серпні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ надійшли заперечення ОСОБА_2 та Клименюк Н. В. на касаційну скаргу ОСОБА_1

25 жовтня 2017 року ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вказану справу призначено до судового розгляду.

Згідно із статтею 388 ЦПК України в редакції Закону України від 03 жовтня                2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», що набрав чинності 15 грудня 2017 року (далі – ЦПК України), судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

У березні 2018 року справу передано до Верховного Суду.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03 червня 2019 року вказану справу призначено судді-доповідачеві                Петрову Є. В.

Аргументи учасників  справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційну скаргу мотивовано тим, що суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про неправомірність дій державного виконавця під час розрахунку заборгованості зі сплати аліментів з 23 травня до 01 жовтня                         2016 року, не у повному обсязі дослідив характер правовідносин.

Судом апеляційної інстанції не взято до уваги, що згідно з ухвалою Верховного Суду України від 23 березня 2011 року поняття обсягу виручки приватного підприємця та його середній заробіток не є аналогічними за змістом.

Державна податкова адміністрація України листом від 02 квітня 2004 року встановила порядок визначення доходу, одержуваного платниками фіксованого податку з 01 квітня 2004 року, а саме, що дохід визначається, виходячи з того, якому розміру доходу відповідає сплачена сума податку, якби це був податок з доходів фізичних осіб. Такий порядок не має обмежень у часі і його аналогією можливо застосувати для обчислення суми доходів фізичних осіб-підприємців платників єдиного податку і після 2012 року.

Доводи осіб, які подали заперечення касаційну скаргу

Заперечення ОСОБА_2 та начальника Онуфріївського районного ВДВС ГТУЮ у Кіровоградській області мотивовано тим, що на касаційну скаргу мотивовано тим, що суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про те, що скаржник фактично оскаржує розмір заборгованості зі сплати аліментів, однак з відповідним позовом до суду не звертався, таких вимог не заявляв.

Нормативний акт, в межах якого повинен діяти державний виконавець є постанова Кабінету Міністрів України від 26 лютого 1993 року № 146 «Про перелік видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів на одного з подружжя, дітей, батьків, інших осіб», відповідно до якої утримання аліментів з працівників провадиться з усіх видів заробітку і додаткової винагороди як за основною роботою, так і за роботою за сумісництвом, в тому числі з доходів від підприємницької діяльності. Утримання аліментів провадиться з суми заробітку, що належить особі, яка сплачує аліменти, після утримання з цього заробітку податків.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що на виконанні Онуфріївського районного ВДВС ГТУЮ у Кіровоградській області знаходиться виконавче провадження про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання дитини, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частини всіх доходів заробітку (доходу) відповідача щомісячно на час навчання дитини починаючи з 23 травня 2016 року до закінчення навчання, тобто до 30 червня 2019 року включно, а у випадку припинення навчання ОСОБА_3 до дати припинення навчання.

Державним виконавцем Онуфріївського районного ВДВС ГТУЮ у Кіровоградській області Клименюк Н. В. зроблено розрахунок заборгованості за аліментами ОСОБА_1 за період з 23 травня 2016 року до 01 жовтня              2016 року включно, за яким загальна сума заборгованості за аліментами станом на 01 жовтня 2016 року визначена у сумі 64 511, 70 грн (а. с. 9).

Згідно з вказаним розрахунком заборгованість розраховано на підставі податкової декларації платника єдиного податку фізичної особи-підприємця, наданого Онуфріївським відділенням Олександрійської ОДПІ Головного Управління ДФСУ у Кіровоградській області від 09 грудня 2016 року №821/1117.

Скаржник працює в Державному підприємстві «Онуфріївське лісове господарство» з 10 жовтня 2003 року та займає посаду інженера механіка, що підтверджується довідкою наданою скаржником в судовому засіданні (а. с. 32).

ОСОБА_1 перебуває на податковому обліку як фізична особа-підприємець та здійснює діяльність протягом 2016 року на спрощеній системі оподаткування третьої групи єдиного податку, що підтверджується листом від 16 листопада               2016 року (а. с. 12).

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судове рішення судe апеляційної інстанції відповідає вказаним вимогам закону.

Вивчивши матеріали цивільної справи, зміст оскаржуваного судового рішення, обговоривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення з огляду на таке.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Відповідно до статті 71 Закону України «Про виконавче провадження розмір заборгованості із сплати аліментів визначається державним виконавцем за місцем виконання рішення суду у порядку, встановленому СК України.

У разі визначення суми заборгованості у частці від заробітку (доходу) розмір аліментів не може бути менше встановленого СК України.

Спір щодо розміру заборгованості із сплати аліментів вирішується судом за заявою заінтересованої сторони у порядку, встановленому законом.

Відповідно до підпункту 16 пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від                  26 лютого 1993 року № 146 «Про перелік видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів на одного з подружжя, дітей, батьків, інших осіб» утримання аліментів з працівників проводиться, у тому числі з доходів від підприємницької діяльності.

Відповідно до частини першої статті 195 СК України заборгованість за аліментами, присудженими у частці від заробітку (доходу), визначається виходячи з фактичного заробітку (доходу), який платник аліментів одержував за час, протягом якого не проводилося їх стягнення.

З огляду на встановлені у справі фактичні обставини та вказані норми матеріального права, суд апеляційної інстанції дійшов обгрунтованого висновку, що Начальник Онуфріївського ВДВС Клименюк Н. В. діяла в межах зазначених норм правата наданих їй повноважень, тому підстави для визнання її дій щодо визначення заборгованості за аліментами відсутні.

Крім того, обгрунтованим є висновок суду апеляційної інстанції про те, що між боржником ОСОБА_1 та стягувачем ОСОБА_2 по суті виник спір щодо розміру заборгованості.

Відповідно до частини третьої статті 195 СК України розмір заборгованості за аліментами обчислюється державним виконавцем, а в разі спору – судом.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що також підтверджено матеріалами справи, що у вказаній справі  ОСОБА_1 позову до ОСОБА_2 про визначення розміру заборгованості не пред`являв, таких вимог матеріали справи не містять.

Верховний Суд погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про те, що суд першої інстанції, зобов`язавши посадову особу ВДВС здійснити перерахунок заборгованості за методикою, яка на думку суду відповідає чинному законодавству, фактично втрутився у право і обов`язок виконавця, надані йому законом, самостійно визначати розмір заборгованості за аліментами.

Верховний Суд зауважує, що відповідно до статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод особа має право на ефективний спосіб захисту прав і це означає, що вона має право пред`явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення.

Згідно з матеріалами справи її розгляд у судових інстанціях триває з грудня                     2016 року.

У липні 2018 року до Верховного Суду надійшли матеріали, зокрема копія рішення Онуфріївського районного суду Кіровоградської області від 30 березня 2018 року від 30 березня 2018 року, залишене без змін постановою Апеляційного суду Кіровоградської області від 28 серпня 2018 року, у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору – начальник Онуфріївського районного ВДВС ГТУЮ Кіровоградської області Клименюк Н. В. про визначення розміру заборгованості зі сплати аліментів на утримання дитини, яким позов ОСОБА_1 задоволено. Визначено, що заборгованість ОСОБА_1 перед ОСОБА_2 за аліментами на утримання сина ОСОБА_3 за період з 23 травня 2016 року до 01 січня      2017 року відсутня.

Обов`язком суду під час розгляду справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів.

Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування усіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язків, відносин і залежностей. Усебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин справи забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.

Згідно із статтею 400 ЦПК України установлення фактичних обставин у справі, дослідження доказів і надання їм правової оцінки не належить до компетенції касаційного суду.

Верховний Суд зауважує, що судом апеляційної інстанції встановлено відсутність заявлених у вказаній справі позовних вимог щодо розміру заборгованості, відтак обґрунтованим є висновок суду апеляційної інстанції про відмову у задоволенні скарги на дій державного виконавця, які відповідають вимогам закону.

З огляду на викладене, Верховний Суд дійшов висновку, що доводи касаційної скарги не спростовують висновків суду апеляційної інстанції, зводяться до переоцінки доказів у справі та незгоди  ОСОБА_1 із ухваленим у справі судовим рішенням.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа «Серявін та інші проти України», (CASE OF SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE), рішення від 10 лютого 2010 року).

Судове рішення суду апеляційної інстанції містить вичерпні висновки, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи, та обґрунтування щодо доводів сторін по суті позову, що є складовою вимогою частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

Згідно із частиною першою статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а судового рішення – без змін.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Апеляційного суду Кіровоградської області від 27 червня 2017 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий                                                                                     В. М. Сімоненко

Судді:                                                                                                 А. А. Калараш

                                                                                                            Є. В. Петров

                                                                                                            В. В. Сердюк

                                                                                                            С. П. Штелик