Постанова КЦС ВС від 15.07.2020 №645/5637/15-ц

Постанова                                            

Іменем  України                                            

15 липня 2020 року                                                                                          

м. Київ

справа № 645/5637/15-ц

провадження № 61-23011св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого – Ступак О. В.,

суддів: Гулейкова І. Ю., Олійник А. С., Погрібного С. О.,

Яремка В. В. (суддя-доповідач),

учасники справи:

заявник – ОСОБА_1 ,

суб`єкт оскарження – державний виконавець Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Індустріальному та Немишлянському районах м. Харків Головного територіального управління юстиції у Харківській області Антосік Олег Андрійович,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Харківського апеляційного суду від 21 листопада 2019 року у складі колегії суддів: Кругової С. С., Маміної О. В., Пилипчук Н. П.,

ВСТАНОВИВ:

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог та рішень судів

У березні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою, в якій просив суд визнати неправомірними дії державного виконавця Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Індустріальному та Немишлянському районах міста Харків Головного територіального управління юстиції у Харківській області Антосіка О. А. (далі – державний виконавець МВДВС) під час здійснення ним виконавчого провадження від 07 червня 2018 року № 56545292 у частині ненадання відповіді на заяву про здійснення перерахунку розміру заборгованості за аліментами; визнати розрахунок заборгованості за аліментами за період з червня 2015 року до червня 2018 року державного виконавця МВДВС під час здійснення ним виконавчого провадження від 07 червня 2018 року № 56545292 таким, що складений без дотримання вимог Сімейного кодексу України (далі – СК України) та Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року № 512/5 (далі – Інструкція № 512/5). Зобов`язати державного виконавця МВДВС під час здійснення ним виконавчого провадження від 07 червня 2018 року № 56545292 перевірити правильність обчислення заборгованості за аліментами у вказаному виконавчому провадженні із дотриманням вимог СК України та Інструкції № 512/5.

На обґрунтування скарги зазначав, що на виконанні у МВДВС перебуває виконавче провадження від 07 червня 2018 року № 56545292 про стягнення з  ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів щомісячно у розмірі 1/4 частини від всіх видів доходу за виконавчим листом № 545/5637/15, виданим 13 березня 2018 року Фрунзенським районним судом м. Харкова. Розрахунок заборгованості за аліментами від 17 липня 2018 року № 45345, на його думку, має ряд похибок, які вплинули на загальну суму заборгованості. Оспорюваний розрахунок здійснений без врахування того, що він з 01 січня 2015 року до 06 січня 2017 року був суб`єктом підприємницької діяльності – фізичною особою – підприємцем на загальній системі оподаткування, а з січня 2017 року є непрацюючою особою. Зазначене істотно впливає на порядок нарахування зобов`язань зі сплати аліментів. Зокрема, у період з червня 2015 року до грудня 2016 року включно розмір аліментів необхідно розраховувати як 1/4 частини від його доходу, але не менше 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Тобто у період з червня 2015 року до грудня 2016 року включно для розрахунку необхідно брати дохід від підприємницької діяльності, але не менше 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України» відповідного року. Згідно з довідкою Східної об`єднаної Державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області від 07 серпня 2018 року № 1298/ФОП20-38-12-11 у період з червня 2015 року до грудня 2016 року його дохід склав 0,00 грн, що менше прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, у зв`язку з чим для розрахунку заборгованості за аліментами необхідно брати 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Починаючи з січня 2017 року до червня 2018 року він є особою, яка не отримувала заробітку, тому у цьому випадку для розрахунку необхідно брати інформацію про середню заробітну плату працівника по Харківській області. Після неодноразових звернень з проханням провести розрахунок належним чином, він отримав лист державного виконавця, який містив роз`яснення щодо нарахування заборгованості за аліментами з посиланням на норми права. Через те, що державний виконавець так і не склав новий розрахунок заборгованості за аліментами він 18 грудня 2018 року, він повторно звернувся із заявою про здійснення перерахунку заборгованості за період з червня 2015 року до червня 2018 року. Проте державний виконавець продовжував рахувати заборгованість зі сплати аліментів у неправильному розмірі.

Ухвалою Фрунзенського районного суду м. Харкова від 11 квітня 2019 року скаргу задоволено. Визнано неправомірними дії державного виконавця МВДВС Антосіка О. А. під час здійснення ним виконавчого провадження від 07 червня 2018 року № 56545292 у частині ненадання відповіді на заяву про здійснення перерахунку розміру заборгованості за аліментами. Визнано неправомірним розрахунок заборгованості за аліментами за період з червня 2015 року до червня 2018 року державного виконавця МВДВС Антосіка О. А. під час здійснення ним виконавчого провадження від 07 червня 2018 року № 56545292 таким, що складений без дотримання вимог СК України та Інструкції № 512/5. Зобов`язано державного виконавця МВДВС Антосіка О. А. під час здійснення ним виконавчого провадження від 07 червня 2018 року № 56545292 перевірити правильність обчислення заборгованості за аліментами у виконавчому провадженні від 07 червня 2018 року № 56545292 із дотриманням вимог СК України та Інструкції № 512/5.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що державний виконавець виконав розрахунок заборгованості за аліментами без врахування вимоги частини другої статті 195 СК України та розділу ХVI Інструкції № 512/5.

Постановою Харківського апеляційного суду від 21 листопада 2019 року ухвалу Фрунзенського районного суду м. Харкова від 11 квітня 2019 року скасовано. У задоволенні скарги відмовлено.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що враховуючи те, що спір виник щодо розміру заборгованості за аліментами, то такий спір відповідно до норм чинного законодавства підлягає вирішенню у порядку позовного провадження з дотриманням процедури, визначеної відповідним процесуальним законом.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги і позиції інших учасників

У грудні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, у якій, посилаючись на порушення норм процесуального права, просив скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі ухвалу суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що керуючись статтею 74 Закону України «Про виконавче провадження» та статтями 447-449 ЦПК України він звернувся саме із скаргою на дії державного виконавця щодо здійснення перерахунку заборгованості за аліментами, а не з позовною заявою. Водночас суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про те, що його скарга має розглядатись саме в порядку позовного провадження, не врахував, що державний виконавець здійснив розрахунок заборгованості з порушенням норм СК України та Інструкції № 512/5.

Відзив на касаційну скаргу не надходив.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 14 лютого 2020 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали.

Ухвалою Верховного Суду від 08 липня 2020 року справу призначено до судового розгляду.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Відповідно до пункту 2 розділу ІІ «;Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» (далі – Закон № 460-ІХ) касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом (08 лютого 2020 року).

Касаційна скарга у цій справі подана у листопаді 2019 року, а тому вона підлягає розгляду в порядку, що діяв до набрання чинності Законом № 460-ІХ.

Частиною першою статті 402 ЦПК України встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України (тут і далі – у редакції до набрання чинності Законом № 460-IX) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам рішення суду апеляційної інстанції не відповідає.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року № 1404-VIII (далі – Закон № 1404-VIII) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) – це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах, який передбачає, зокрема, можливість здійснення певних процесуальних дій у виконавчому провадженні лише з дозволу суду, а також обов`язок суду розглянути скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби й позови, що виникають з відносин щодо примусового виконання судових рішень.

При виконанні судових рішень учасники справи мають право оскаржити рішення, дії або бездіяльність органів державної виконавчої служби, їх посадових осіб, виконавців чи приватних виконавців у порядку судового контролю, оскільки виконання судового рішення є завершальною стадією судового розгляду.

Боржник має право оскаржувати рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби виключно в судовому порядку.

ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою в порядку оскарження рішень, дій або бездіяльності державного виконавця. Відповідно до змісту скарги та заявлених вимог заявник не погоджується з визначеним державним виконавцем розміром заборгованості за аліментами та порядком нарахування аліментів.

Відповідно до статті 451 ЦПК України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Згідно з частинами першою та третьою статті 71 Закону № 1404-VIII порядок стягнення аліментів визначається законом. Визначення суми заборгованості зі сплати аліментів, присуджених як частки від заробітку (доходу), визначається виконавцем у порядку, встановленому СК України.

Порядок визначення заборгованості за аліментами, присудженими у частці від заробітку (доходу), передбачений статтею 195 СК України, відповідно до якої заборгованість за аліментами, присудженими у частці від заробітку (доходу), визначається виходячи з фактичного заробітку (доходу), який платник аліментів одержував за час, протягом якого не провадилося їх стягнення, незалежно від того, одержано такий заробіток (дохід) в Україні чи за кордоном. Заборгованість за аліментами платника аліментів, який не працював на час виникнення заборгованості або є фізичною особою – підприємцем і перебуває на спрощеній системі оподаткування, або є громадянином України, який одержує заробіток (дохід) у державі, з якою Україна не має договору про правову допомогу, визначається виходячи із середньої заробітної плати працівника для даної місцевості. У разі встановлення джерела і розміру заробітку (доходу) платника аліментів, який він одержав за кордоном, за заявою одержувача аліментів державний виконавець, приватний виконавець здійснює перерахунок заборгованості. Розмір заборгованості за аліментами обчислюється державним виконавцем, приватним виконавцем, а в разі виникнення спору – судом.

Скасовуючи ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд зазначив, що між сторонами виконавчого провадження (стягувачем і боржником) виник спір щодо розміру заборгованості зі сплати аліментів, тому такий спір відповідно до закону підлягає вирішенню судом у порядку позовного провадження з дотриманням процедури, визначеної відповідним процесуальним законом.

Проте вказаний висновок апеляційного суду  є помилковим та суперечить нормам матеріального та процесуального права.

Так, відповідно до статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Згідно з частиною восьмою статті 71 Закону № 1404-VIII спори щодо розміру заборгованості зі сплати аліментів вирішуються судом за заявою заінтересованої особи у порядку, встановленому законом.

Частиною першою статті 448 ЦПК України передбачено, що скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі № 201/10329/16-ц (провадження № 14-496цс19) викладений правовий висновок, згідно з яким, оскільки скаржник звернувся до суду, який видав виконавчий документ, зі скаргою на дії державного виконавця щодо розрахунку аліментів у порядку контролю за виконанням судового рішення, така скарга має розглядатися за правилами цивільного судочинства. У цій справі спір вирішувався саме шляхом подачі скарги на дії державного виконавця щодо розрахунку аліментів, з чим погодилася Велика Палата Верховного Суду.

Верховний Суд у постановах від 01 квітня 2020 року у справі № 401/3734/16-ц та від 22 квітня 2020 року у справі № 523/7815/18 дійшов висновку, що спір про визнання незаконними розрахунків державного виконавця щодо заборгованості зі сплати аліментів може розглядатись у порядку оскарження рішень, дій або бездіяльності державного виконавця.

Отже, апеляційний суд дійшов помилкового висновку, що спір у цій справі підлягає вирішенню судом лише у порядку позовного провадження і що саме це є підставою для відмови у задоволенні скарги на дії державного виконавця.

Водночас апеляційний суд у порушення вимог статті 367 ЦПК України не переглянув справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та не перевірив законності і обґрунтованості рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частин третьої, четвертої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо: суд не дослідив зібрані у справі докази; або суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів, або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; або суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Ураховуючи викладене, оскаржувана постанова апеляційного суду не може вважатись законною й обґрунтованою та підлягає скасуванню, а справа – направленню на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

При новому розгляді справи апеляційний суд повинен переглянути справу в межах та у порядку, визначених статтями 367, 3687 ЦПК України.

Керуючись статтями 400, 406, 409, 411, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову Харківського апеляційного суду від 21 листопада 2019 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий                                                                                                 О. В. Ступак

Судді:                                                                                                             І. Ю. Гулейков

                                                                                                                        А. С. Олійник

                                                                                                                        С. О. Погрібний

                                                                                                                        В. В. Яремко