Головна / Тексти судових рішень / Цивільне судочинство / Постанова КЦС ВС від 08.04.2020 №464/6418/16-ц

Постанова КЦС ВС від 08.04.2020 №464/6418/16-ц

Постанова

Іменем України

08 квітня 2020 року

м. Київ

справа № 464/6418/146-ц

провадження № 61-45847св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого – Кузнєцова В. О.,

суддів: Жданової В. С. (суддя-доповідач), Ігнатенка В. М., Стрільчука В. А., Тітова М. Ю.,

учасники справи:

позивач – ОСОБА_1 ,

відповідачі: Державна казначейська служба України, Головне управління Державної фіскальної служби України у Львівській області, прокуратура Львівської області,

третя особа –  Управління Державної казначейської служби України у Сихівському районі м. Львова Львівської області,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційні скарги заступника прокурора Львівської області, ОСОБА_1 , Головного управління Державної фіскальної служби України у Львівській області на рішення Сихівського районного суду м. Львова від 29 березня 2018 року в складі судді Горбань О. Ю. та постанову апеляційного суду Львівської області від 13 вересня 2018 року в складі колегії суддів:                   Копняк С. М., Бойко С. М., Ніткевича А. В.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Державної казначейської служби України, Головного управління Державної фіскальної служби України у Львівській області, прокуратури Львівської області, який в ході розгляду справи уточнив, та остаточно просив стягнути з Державного бюджету України на його користь 2 227 545 грн 36 коп. у рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями та рішеннями відповідачів.

Позов мотивований тим, що в провадженні слідчого відділу податкової міліції Державної податкової служби у Львівській області перебувала кримінальна справа № 139-3098 за обвинуваченням директора приватного підприємства «Гал-Хліб» ОСОБА_3., директора приватного підприємства «Ефективна відгодівля тварин-Захід» (далі – ПП «Ефективна відгодівля тварин-Захід) і приватного підприємства «Евт-Центр» ОСОБА_1 у вчиненні злочинів, передбачених частиною другою статті 212, частиною третьою статті 366 КК України, а також ОСОБА_2 у вчинені злочину, передбаченого частиною п`ятою статті 27 – частиною другою статті 212 КК України.

Постановою старшого прокурора прокуратури Львівської області від                     31 березня 2015 року кримінальне провадження № 32014140000000296 від 26 грудня 2014 закрито, зокрема, у зв`язку з відсутністю в діях позивача складу кримінальних правопорушень, скасовано запобіжні заходи та арешти на майно, застосовані в ході розслідування.

Оскільки кримінальну справу відносно нього було порушено 08 липня                    2011 року, позивач вказував, що він незаконно перебував під слідством з                    08 липня 2011 року по 31 березня 2015 року, що становить 44 місяці.

Посилаючись на те, що зазнав моральних та психологічних страждань, у зв`язку з арештом квартири та автомобіля слідчі дії позначились на його майновому стані, а також постраждала ділова репутація серед колег, сусідів, знайомих і родичів, ОСОБА_1 просив задовольнити позовні вимоги.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Сихівського районного суду м. Львова від 29 березня 2018 року позов задоволено частково. Стягнуто з Державного бюджету України на користь  ОСОБА_1 300 000 грн у рахунок відшкодування моральної шкоди. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Суд першої інстанції, частково задовольняючи позовні вимоги, врахував, що внаслідок незаконного перебування  ОСОБА_1 під слідством у період з 08 липня 2011 року по 31 березня 2015 року, що становить                         44 місяці, у нього виникло право на відшкодування моральної шкоди на підставі статті 1176 ЦК України та Закону України від 01 грудня 1994 року                            № 266/94-ВР «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» (далі – Закон № 266/94-ВР), розмір якої становить 300 000 грн, визначений судом з урахуванням статті 13 Закону № 266/94-ВР та характеру і обсягу страждань позивача.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою апеляційного суду Львівської області від 13 вересня 2018 року апеляційні скарги Головного управління Державної фіскальної служби України у Львівській області, прокуратури Львівської області залишено без задоволення, апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Сихівського районного суду м. Львова від 29 березня 2018 року змінено в частині розподілу судових витрат, доповнивши його резолютивну частину абзацом «Стягнути з прокуратури Львівської області, Головного управління Державної фіскальної служби України у Львівській області, Державної казначейської служби України по 227 грн 73 коп. з кожного на користь ОСОБА_1 понесених витрат на проведення експертизи. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Апеляційний суд погодився з висновком місцевого суду про наявність правових підстав для відшкодування позивачу моральної шкоди у визначеному судом розмірі, проте, встановивши порушення норм процесуального права щодо розподілу судових витрат, дійшов висновку про зміну рішення суду в цій частині.

Короткий зміст вимог касаційної скаргита узагальнення її доводів

11 жовтня 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою на рішення Сихівського районного суду м. Львова від               29 березня 2018 року та постанову апеляційного суду Львівської області від         13 вересня 2018 року, в якій просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі.

Касаційна скарга мотивована тим, що визначаючи розмір моральної шкоди, яка підлягає стягненню на користь позивача, суди попередніх інстанцій безпідставно не врахували висновок експерта судової психологічної експертизи від 13 лютого 2018 року № 2983, у якому вказано, що розмір завданої ОСОБА_1 моральної шкоди становить 598,32 мінімальних заробітних плат.

12 жовтня 2018 року заступник прокурора Львівської області звернувся до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою на рішення Сихівського районного суду м. Львова від 29 березня 2018 року та постанову апеляційного суду Львівської області від 13 вересня 2018 року, в якій просить скасувати оскаржувані судові рішення та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій не взяли до уваги, що згідно з пунктом 3 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06 грудня 2016 року № 1774-VIII мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат. До внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується у розмірі 1 600 грн. Таким чином, розмір моральної шкоди, яка підлягає стягненню на користь позивача, становить                             71 626 грн 70 коп. (44 місяці 23 дні * 1 600 грн).

19 жовтня 2018 року Головне управління Державної фіскальної служби у Львівській області звернулось до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою на рішення Сихівського районного суду м. Львова від 29 березня    2018 року та постанову апеляційного суду Львівської області від 13 вересня 2018 року, в якій просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій не з`ясували, чим підтверджується факт заподіяння позивачу моральних та фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні. Враховуючи, що відповідальність заподіювача шкоди без вини може мати місце лише у випадках, спеціально передбачених законодавством, відсутні підстави для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .

Короткий зміст відзиву на касаційну скаргу та узагальнення його доводів

У січні 2019 року Головне управління Державної фіскальної служби у Львівській області надіслало відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1 , який містить аналогічні доводи, викладені управлінням у касаційній скарзі від 19 жовтня 2018 року.

У квітні 2019 року представник ОСОБА_1 – адвокат                                  Марчук А. М. надіслав відзиви на касаційну скаргу заступника прокурора Львівської області та Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області, у яких просить вказані касаційні скарги залишити без задоволення.

Відзив на касаційну скаргу заступника прокурора Львівської області мотивований тим, що суди правильно відхилили посилання відповідача на приписи «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06 грудня                                     2016 року № 1774-VIII, які не поширюються на Закон № 266/94-ВР.

У відзиві на касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області представник ОСОБА_1 – адвокат                                  Марчук А. М. посилається на те, що касаційна скарга відповідача містить лише посилання на норми чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, проте за змістом вона не є мотивованою.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

УхвалоюВерховного Суду від 29 жовтня 2018 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 у вказаній справі та витребувано цивільну справу № 464/6418/146-ц з суду першої інстанції.

УхвалоюВерховного Суду від 11 лютого 2019 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою заступника прокурора Львівської області.

УхвалоюВерховного Суду від 14 лютого 2019 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області.

Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

У липні 2019 року вказана справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 30  березня 2020 року справу за позовом ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України, Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області, прокуратури Львівської області, третя особа – Управління Державної казначейської служби України у Сихівському районі м. Львова Львівської області, про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями та рішеннями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудового розслідування та прокуратури, призначено до розгляду.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15 січня 2020 року № 460-ІХ передбачено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України (у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам рішення суду першої інстанції в частині, яка незмінена апеляційним судом, та постанова апеляційного суду відповідають.

Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційних скарг, колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційні скарги підлягають залишенню без задоволення з таких підстав.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, щопостановою заступника начальника відділення розслідування кримінальних справ слідчого відділу податкової міліції ДПА у Львівській області від 08 липня 2011 року відносно директора ПП «Ефективна відгодівля тварин – Захід» ОСОБА_1 порушено кримінальну справу за фактом вчинення умисного ухилення від сплати податків, за ознаками злочину, передбаченого частиною третьою статті                    212 КК України.

Постановами старшого слідчого з ОВС СВ ПМ ДПА у Львівській області від 21 грудня 2011 року відносно ОСОБА_1 порушено кримінальну справу за частиною другою статті 212 КК України; притягнуто позивача як обвинуваченого та пред`явлено обвинувачення.

Постановою старшого слідчого з ОВС СВ ПМ ДПА у Львівській області від               22 грудня 2011 року ОСОБА_1 обрано запобіжний захід у вигляді підписки про невиїзд.

Постановою старшого слідчого з ОВС СВ ПМ ДПА у Львівській області від                    26 січня 2012 року відносно директора ПП «Ефективна відгодівля тварин-Захід» і приватного підприємства «Евт-Ценр» ОСОБА_1 порушено кримінальну справу за ознаками складу злочину, передбаченого частиною другою статті 366 КК України, та об`єднано з кримінальною справою                            № 139-3098.

Постановою старшого слідчого з ОВС СВ ПМ ДПА у Львівській області від                     27 січня 2012 року ОСОБА_1 притягнуто як обвинуваченого та пред`явлено обвинувачення у вчиненні злочинів, передбачених частиною другою статті 212, частиною третьою статті 366 КК України.

28 лютого 2012 року кримінальна справа № 139-3098 скерована до Сихівського районного суду м. Львова для розгляду по суті.

Постановою Сихівського районного суду м. Львова від 04 листопада                      2014 року обраний ОСОБА_1 запобіжний захід у виді підписки про невиїзд скасовано.

Постановою Сихівського районного суду м. Львова від 04 грудня 2014 року за клопотанням прокурора прокуратури Львівської області кримінальну справу № 139-3098 направлено до СУ ФР Міндоходів у Львівській області для організації проведення додаткового розслідування.

26 грудня 2014 року відомості відносно ОСОБА_1 ознаками кримінальних правопорушень, передбачених частиною другою статті 212, частиною третьою статті 366 КК України, внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 32014140000000296.

Постановою старшого прокурора відділу прокуратури Львівської області від 31 березня 2015 року вказане кримінальне провадження закрито у зв`язку з відсутністю, зокрема, в діях директора ПП «Ефективна відгодівля тварин – Захід» ОСОБА_1 складу кримінальних правопорушень, передбачених частиною другою статті 212, частиною третьою статті 366 КК України, запобіжні заходи та арешти на майно, застосовані в ході розслідування кримінальної справи № 139-3098, скасовано.

Таким чином, досудове розслідування у кримінальному провадженні відносно позивача, яке закрите через відсутність в діях останнього складу кримінальних правопорушень, тривало у період з 08 липня 2011 року по                        31 березня 2015 року, що становить 44 місяці.

Ухвалою Сихівського районного суду м. Львова від 01 березня 2017 року призначено у справі судову психологічну експертизу.

Згідно висновку експерта судової психологічної експертизи від 13 лютого 2018 року № 2983 року, складеного судовим експертом Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз Балінською К. І., за результатами психологічного дослідження визначається, що ситуація, яка досліджується судом, тобто здійснення досудового розслідування у кримінальній справі № 139-3098 (кримінальне провадження                                     № 32014140000000296), обмеження права позивача та свободи внаслідок застосування до нього запобіжного заходу вигляді підписки про невиїзд з 22 грудня 2011 року по 04 листопада 2014 року, обшук, арешт майна, виявилась для позивача психотравмувальною та руйнівною для його життєдіяльності на психологічному, особистісному, поведінковому та комунікативному рівнях. Орієнтовно-рекомендований розмір відшкодування завданого ОСОБА_1 страждання, виходячи з кількісного еквіваленту мінімальних заробітних плат, становить                          598,32 мінімальних заробітних плат.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Статтею 56 Конституції України визначено, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Відповідно до частини другої статті 1176 ЦК України право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органу, що здійснює оперативно- розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом.

Обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів.

Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування усіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язків, відносин і залежностей. Усебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин справи забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.

Європейський суд з прав людини зауважив, що оцінка моральної шкоди за своїм характером є складним процесом, за винятком випадків, коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV V. BULGARIA, § 62, ЄСПЛ від                        12 липня 2007 року).

Статтею 23 ЦК України визначено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини другої цієї статті моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна;                                    4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Згідно з пунктом 1 статті 1, пунктом 5 статті 3 Закону № 266/94-ВР підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян. У наведених у статті 1 цього Закону випадках громадянинові відшкодовується моральна шкода.

Відповідно до частин другої, третьої статті 13 Закону № 266/94-ВР розмір моральної шкоди, визначається з урахуванням обставин справи в межах, встановлених цивільним законодавством. Відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом провадиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом.

Згідно із частинами п`ятою, шостою статті 4 Закону № 266/94-ВР розмір відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв`язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливості реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру. У випадках, коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються у кратному співвідношенні мінімальним розміром заробітної плати чи неоподатковуваним мінімумом доходів громадян, суд при вирішенні цього питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати чи неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, що діють на час розгляду справи.

У справі, що переглядається, суди встановили, що досудове розслідування у кримінальному провадженні відносно позивача, яке закрите через відсутність в діях останнього складу кримінальних правопорушень, тривало у період з 08 липня 2011 року по 31 березня 2015 року, що становить                     44 місяці. Внаслідок безпідставного перебування  ОСОБА_1 під слідством та судом протягом 44 місяців розмір завданої позивачу моральної шкоди, розрахований відповідно до статті 13 Закону                                     № 266/94-ВР, становить 163 812 грн (3 723 грн*44 місяці).

Законодавець визначив мінімальний розмір моральної шкоди, виходячи з установленого законодавством розміру заробітної плати на момент розгляду справи судом, за кожен місяць перебування під слідством та судом. Цей розмір у будь-якому випадку не може бути зменшено, оскільки він є гарантованим мінімумом. Але визначення розміру відшкодування залежить від таких чинників, як характер і обсяг страждань (фізичного болю, душевних і психічних страждань тощо), яких зазнав позивач, можливості відновлення немайнових втрат, їх тривалість, тяжкість вимушених змін у його життєвих і суспільних стосунках, ступінь зниження престижу, репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, і сама можливість такого відновлення у необхідному чи повному обсязі.

Суд повинен з`ясувати усі доводи позивача щодо обґрунтування ним як обставин спричинення, так і розміру моральної шкоди, дослідити надані докази, оцінити їх та визначити конкретний розмір моральної шкоди, зважаючи на засади верховенства права, вимоги розумності, виваженості і справедливості.

Вказаний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року в справі № 686/23731/15-ц (провадження                                       № 14-298цс18).

З системного аналізу статті 13 Закону № 266/94-ВР вбачається, що суд не зобов`язаний визначати розмір відшкодування моральної шкоди в межах мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом, оскільки вказана норма встановлює найнижчу межу розміру такого відшкодування. Тобто розмір відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом може бути визначений у сумі більшій, ніж один мінімальний розмір заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом.

Суд першої інстанцій, з висновком якого погодився у суд апеляційної інстанції, правильно виходив з того, що внаслідок незаконного перебування  ОСОБА_1 під слідством позивачу було завдано моральну шкоду, право на відшкодування якої відповідно до статті 1176 ЦК України та Закону № 266/94-ВР останній набув у зв`язку із закриттям відносно нього кримінального провадження.

При визначенні розміру морального відшкодування суди попередніх інстанцій, врахувавши обсяг заподіяної шкоди, глибину та тривалість моральних страждань, перебування позивача протягом тривалого часу під слідством і судом (44 місяці), що призвело до порушення нормальних життєвих зв`язків, погіршення його майнового становища, дійшли висновку про наявність правових підстав для стягнення моральної шкоди у розмірі 300 000 грн, яка визначена з урахуванням всіх обставин справи, а її розмір узгоджується з гарантованим мінімумом, визначеним статтею 13 Закону                                  № 266/94-ВР.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Статтею 110 ЦПК України визначено, що висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 89 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.

Колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, які, оцінивши висновок експерта судової психологічної експертизи від 13 лютого                          2018 року № 2983 року в сукупності з іншими доказами, правильно виходили з того, що розрахунки грошової компенсації за спричинену  ОСОБА_1 моральну шкоду є лише науково-практичною рекомендацією для визначення характеру і ступеня моральних страждань, а визначений позивачу розмір моральної шкоди, який становить 300 000 грн, відповідає засадам верховенства права, вимогам розумності, виваженості і справедливості.

Крім того, правильним є висновок апеляційного суду про зміну рішення суду першої інстанції в частині розподілу судових витрат, який розглядаючи справу, допустив порушення норм процесуального права, а саме пункту                    2 частини третьої статті 141 ЦПК України та не розподілив судові витрати, сплачені позивачем за проведення експертизи.

Доводи касаційної скарги заступника прокурора Львівської області про те, що суди попередніх інстанцій не врахували пункт 3 розділу ІІ «Прикінцевих та перехідних положень» Закону України від 06 грудня 2016 року № 1774-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України», згідно з яким мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим законом не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівникам та інших виплат, є безпідставними, оскільки відшкодування моральної шкоди заподіяної позивачу не є його посадовим окладом, заробітною платою чи іншою виплатою, а відтак, підстав для застосування наведеної норми до спірних правовідносинах відсутні.

Посилання ОСОБА_1 в касаційній скарзі на те, що суди необґрунтовано не взяли до уваги висновок експертизи про визначення завданої моральної шкоди, є безпідставними, та такими, що зводяться до переоцінки доказів у справі, в тому числі вказаного експертного дослідження, що відповідно до статті 400 ЦПК знаходиться поза межами повноважень касаційного суду.

Доводи касаційної скарги Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області з посиланням на відсутність правових підстав для відшкодування моральної шкоди у визначеному судом першої інстанції розмірі є безпідставними, оскільки незалежно від вини посадових осіб органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду, як визначено частиною другою статті 1 Закону № 266/94-ВР, завдана шкода відшкодовується державою у повному обсязі, а суму відшкодування у розмірі 300 000 грн суди попередніх інстанцій правильно визнали достатньою та справедливою.

Інші наведені у касаційних скаргах доводи були предметом дослідження судів попередніх інстанцій із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства, і з якою погоджується суд касаційної інстанції.

Частиною першою статті 410 ЦПК України встановлено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення – без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Ураховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційні скарги залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції в частині, яка незмінена апеляційним судом, та постанову апеляційного суду – без змін.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки касаційні скарги залишено без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 400, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційні скарги заступника прокурора Львівської області, ОСОБА_1 , Головного управління Державної фіскальної служби України у Львівській області залишити без задоволення.

Рішення Сихівського районного суду м. Львова від 29 березня 2018 року в частині, яка незмінена апеляційним судом, та постанову апеляційного суду Львівської області від 13 вересня 2018 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий                                                                                           В. О. Кузнєцов

Судді :                                                                                                     В. С. Жданова

                                                                                                                 В. М. Ігнатенко

                                                                                                                 В. А. Стрільчук

                                                                                                                 М. Ю. Тітов

Один коментар

Відповісти

Your email address will not be published. Required fields are marked *

*