Постанова КЦС ВС від 21.10.2020 №172/1652/18

Постанова

Іменем України

21 жовтня 2020 року

м. Київ

справа № 172/1652/18

провадження № 61-16749св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого -Ступак О. В., суддів:Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Усика Г. І.,Погрібного С. О., Яремка В. В.,

учасники справи:

позивач – ОСОБА_1 ,

відповідачі: Публічне акціонерне товариство «Ідея Банк», приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Гуревічов Олег Миколайович,

третя особа – Васильківський районний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу  ОСОБА_1 на рішення Васильківського районного суду Дніпропетровської області від 13 березня 2019 року у складі судді Битяка І. Г. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 23 липня 2019 року у складі колегії суддів: Макарова М. О., Демченко Е. Л., Куценко Т. Р.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів

У грудні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до Публічного акціонерного товариства «Ідея Банк» (далі – ПАТ «Ідея Банк», Банк), приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Гуревічова О. М., третя особа -Васильківський районний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області (далі – Васильківський РВ ДВС ГУЮ у Дніпропетровській області), про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.

Позов обґрунтовано тим, що 16 січня 2017 року ОСОБА_1 та ПАТ «Ідея Банк» уклали кредитний договір № Р24.173.76717, зобов`язання за яким ОСОБА_1 виконувала частково, але регулярно. Крім того, у зв`язку з тяжким фінансовим становищем намагалася домовитися з банком про реструктуризацію боргу.

25 вересня 2018 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гуревічовим О. М. вчинено виконавчий напис за № 1966 про стягнення з неї заборгованості за кредитним договором в сумі 94 513,83 грн, яка складається із простроченого боргу – 27 520,05 грн, прострочених процентів – 8 306,12 грн, строкових процентів – 316,67 грн, нарахованої плати за обслуговування кредиту – 497,00 грн, простроченої плати за обслуговування кредиту – 2 594,80 грн, пені – 53 579,19 грн, з урахуванням витрат, пов`язаних із вчиненням виконавчого напису, – 1 700,00 грн.

25 жовтня 2018 року державним виконавцем Васильківського РВ ДВС ГТУЮ у Дніпропетровській області винесено постанову про відкриття виконавчого провадження із виконання вказаного виконавчого напису нотаріуса та накладено арешт на все майно боржника.

Позивач вказувала, що про вчинення виконавчого напису нотаріусом вона дізналася лише 22 листопада 2018 року у відділі державної виконавчої служби, а банк не надсилав їй вимогу про сплату заборгованості до вчинення виконавчого напису.

Переконувала, що виконавчий напис нотаріуса є таким, що не підлягає виконанню, оскільки вчинений без правових підстав, а заборгованість за кредитним договором не є безспірною, у зв`язку з чим просила визнати виконавчий напис приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Гуревічова О. М. від 25 вересня  2018 року № 1966 про стягнення з неї заборгованості за кредитним договором від 16 січня 2017 року № Р24.173.76717, таким, що не підлягає виконанню.

Рішенням Васильківського районного суду Дніпропетровської області від 13 березня 2019 року позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано виконавчий напис приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Гуревічова О. М. від 25 вересня 2018 року № 1966, таким, що не підлягає виконанню.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив із відсутності у нотаріуса підстав для висновку про безспірність заборгованості та правових підстав для вчинення виконавчого напису в цілому.

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 23 липня 2019 року апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Ідея Банк» (далі – АТ «Ідея Банк»), що є правонаступником ПАТ «Ідея Банк», задоволено. Рішення Васильківського районного суду Дніпропетровської області від 13 березня 2019 року скасовано та ухвалено нове судове рішення про відмову в задоволенні позову ОСОБА_1 . Вирішено питання про судові витрати.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове судове рішення про відмову  у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції виходив із того, що станом на час вчинення виконавчого напису сума боргу ОСОБА_1 була безспірною, про що свідчили подані банком нотаріусу та оформлені у встановленому порядку документи, нотаріус вчинив виконавчий напис правомірно, відповідно до вимог чинного законодавства і підстави для визнання його таким, що не підлягає виконанню, відсутні.  

Короткий зміст та узагальнюючі доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи

У вересні 2019 року ОСОБА_1 із застосуванням засобів поштового зв`язку звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Васильківського районного суду Дніпропетровської області від 13 березня 2019 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 23 липня 2019 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити її позов з підстав, викладених в касаційній скарзі.

Касаційна скарга мотивована тим, що суди першої та апеляційної інстанцій:

– не звернули увагу на те, що постановою Київського апеляційного суду від  22  лютого  2017 року, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2017 року, у справі № 826/20084/14 визнано частково  незаконною та нечинною постанову Кабінету Міністрів України від  26  листопада 2014 року № 662 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів»;

– не врахували, що при вчиненні оскаржуваного виконавчого напису нотаріус мав керуватися пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року за № 1172;

– не надали оцінки тому, що кредитний договір від 16 січня 2017 року № Р24.173.76717 укладений у простій письмовій формі, без нотаріального посвідчення;

– не звернули увагу на те, що всупереч вимогам пункту 2.3 глави 16 Порядку вчинення нотаріальних дій, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5, банк не надсилав позивачу вимогу про сплату боргу.    

У жовтні 2019 року на адресу Верховного Суду засобами поштового зв`язку надійшов відзив АТ «Ідея Банк на касаційну скаргу ОСОБА_1 , в якому, посилаючись на безпідставність її доводів, банк просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Верховного Суду від 10 вересня 2019 року касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Васильківського районного суду Дніпропетровської області від 13 березня 2019 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 23 липня 2019 року передано на розгляд судді-доповідачу Сердюку В. В.

Ухвалою Верховного Суду від 25 вересня 2019 року поновлено   ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження рішення Васильківського районного суду Дніпропетровської області від 13 березня 2019 року та постанови Дніпровського апеляційного суду від 23 липня 2019 року; відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ОСОБА_1 , витребувано матеріали справи № 172/1652/18 із суду першої інстанції та надано учасникам справи строк для подання відзиву на касаційну скаргу.

У жовтні 2019 року матеріали цивільної справи № 172/1652/18 надійшли до Верховного Суду.

Розпорядженням керівника секретаріату Касаційного цивільного суду від 10 вересня 2020 року № 2211/0/226-20 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Верховного Суду від 10 вересня 2020 року касаційну скаргу ОСОБА_1  та матеріали справи № 172/1652/18 передано на розгляд судді-доповідачу Гулейкову І. Ю.

Ухвалою Верховного Суду від 12 жовтня 2020 рокусправу № 172/1652/18 призначено до судового розгляду колегією у складі п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 Цивільного процесуального кодексу України             (далі – ЦПК України) провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» (далі – Закон № 460-ІХ).

Згідно з пунктом 2 Розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 460-ІХ касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Оскільки касаційна скарга ОСОБА_1 подана до Верховного Суду у вересні 2019 року, то вона підлягає розгляду у порядку, визначеному в ЦПК України в редакції, чинній до 08 лютого 2020 року.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України (в редакції, чинній на час подання касаційної скарги) під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

За змістом статті 412 ЦПК України (в редакції, чинній на час подання касаційної скарги) підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з огляду на таке.

Фактичні обставини справи

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 16 січня 2017 року між ОСОБА_1 та ПАТ «Ідея Банк» укладенокредитний договір № Р24.173.76717, за умовами якого позичальник отримала кредит на поточні потреби в сумі 35 000,00 грн на строк 18 місяців.

У зв`язку з неналежним виконанням позичальником зобов`язань за вказаним кредитним договором виникла заборгованість, яка згідно з розрахунком банку станом на 13 серпня 2018 року складала 92 813,83 грн.

17 вересня 2018 року ПАТ «Ідея Банк» звернулося до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Гуревічова О. М. із заявою про вчинення виконавчого напису за кредитним договором від 16 січня 2017 року № Р24.173.76717, до якого додало наступні документи: письмову вимогу від 13 серпня 2018 року про усунення порушень виконання зобов`язання на ім`я ОСОБА_1 за адресою її місця реєстрації: АДРЕСА_1 ; довідку-розрахунок заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором; список згрупованих поштових відправлень рекомендованих листів форми № 103 з відповідним поштовим відбитком; копію кредитного договору від 16 січня 2017 року; виписку з рахунку боржника.

25 вересня 2018 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гуревічовим О. М. на підставі статті 87 Закону України «Про нотаріат» та  пункту 2 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172, вчинено виконавчий напис, яким стягнуто грошові кошти у сумі 94 513,83 грн з ОСОБА_1 , що є боргом позивача за кредитним договором, а саме: 27 520,05 грн – основний борг, 8 306,12 грн – прострочений борг, 316,67 грн – строкові проценти, 497,00 грн – нарахована плата за обслуговування кредиту, 2 594,80 грн – прострочена плата за обслуговування кредиту, 53 579,19 грн – пеня, та витрати, пов`язані із вчиненням виконавчого напису, – 1700,00 грн.

25 жовтня 2018 року головним державним виконавцем Васильківського РВ ДВС ГТУЮ у Дніпропетровській області винесено постанову про відкриття виконавчого провадження по виконанню виконавчого напису нотаріуса від 25 вересня 2018 року № 1966.

Звертаючись до суду із позовом,ОСОБА_1 вказувала на те, що виконавчий напис нотаріуса є таким, що не підлягає виконанню, оскільки вчинений без правових підстав, а заборгованість за кредитним договором не є безспірною.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив із того, що  у нотаріуса були відсутні підстави для висновку про безспірність заборгованості та вчинення виконавчого напису в цілому.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове судове рішення про відмову  у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції виходив із того, що станом на час вчинення виконавчого напису сума боргу ОСОБА_1 була безспірною, про що свідчили подані банком нотаріусу та оформлені у встановленому порядку документи, нотаріус вчинив виконавчий напис правомірно, відповідно до вимог чинного законодавства і підстави для визнання його таким, що не підлягає виконанню, відсутні.  

Верховний Суд не погоджується з такими висновками судів першої та апеляційної  інстанцій з огляду на таке.

Нормативно-правове обґрунтування

За загальним правилом статей 15, 16 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно з частиною першою статті 39 Закону України «Про нотаріат» (далі – Закон), порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом та іншими актами законодавства України.

Відповідно до статті 87 Закону для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Статтею 88 Закону визначено умови вчинення виконавчих написів, відповідно до якої нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями – не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Підпунктом 3.2 пункту 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від  22  лютого 2012 року № 296/5 (далі – Порядок) визначено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів (далі – Перелік), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172.

При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у Переліку (підпункт 3.5 пункту 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку).

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2017 року, постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 листопада 2016 року скасовано. Визнано незаконною та нечинною постанову Кабінету Міністрів України від 26 листопада 2014 року № 662 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» в частині, а саме: п. 1 Змін, що вносяться до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, в частині «а після слів «заставлене майно» доповнити словами «(крім випадку, передбаченого пунктом 11 цього переліку)»; доповнити розділ пунктом 11 такого змісту: «11. Іпотечні договори, що передбачають право звернення стягнення на предмет іпотеки у разі прострочення платежів за основним зобов`язанням до закінчення строку виконання основного зобов`язання. Для одержання виконавчого напису подаються: а) оригінал нотаріально посвідченого іпотечного договору; б) оригінал чи належним чином засвідчена копія договору, що встановлює основне зобов`язання; в) засвідчена стягувачем копія письмової вимоги про усунення порушення виконання зобов`язання, що була надіслана боржнику та майновому поручителю (в разі його наявності), з відміткою стягувана про непогашення заборгованості; г) оригінали розрахункового документа про надання послуг поштового зв`язку та опису вкладення, що підтверджують надіслання боржнику письмової вимоги про усунення порушення виконання зобов`язання; ґ) довідка фінансової установи про ненадходження платежу», п. 2. Змін, що вносяться до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів: «Доповнити перелік після розділу «Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами» новим розділом такого змісту: «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин 2. Кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями. Для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувана про непогашення заборгованості.». Зобов`язано Кабінет Міністрів України опублікувати резолютивну частину постанови суду про визнання незаконною та нечинною Постанови Кабінету Міністрів України від 26 листопада 2014 року № 662 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» в частині, у виданні, в якому її було офіційно оприлюднено, після набрання постановою законної сили.

Установлені судами обставини у цій справі свідчать, що оскаржуваний виконавчий напис вчинений нотаріусом 25 вересня 2018 року, тобто після набрання законної сили постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14.

Відповідно до пункту 1 Переліку (в редакції, чинній на момент вчинення виконавчого напису) ? «Нотаріально посвідчені договори, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно», для одержання виконавчого напису подаються: а) оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів); б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов`язання».

Укладений між банком та позивачем кредитний договір, який наданий нотаріусу для вчинення виконавчого напису, не був посвідчений нотаріально, тому наявні підстави для визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, саме у зв`язку з недотриманням умов вчинення виконавчого напису щодо подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника.

Суди першої та апеляційної інстанцій, вирішуючи спір, що виник між сторонами справи, на вказане уваги не звернули та вирішили справу з порушенням норм матеріального права.

Крім того, право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, а також нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти (частина друга статті 50 Закону України «Про нотаріат»).

У спорах між боржниками і стягувачами, прав та інтересів яких стосуються нотаріальні дії чи акт, зокрема про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, належним відповідачем є стягувач (кредитор), на користь якого було вчинено виконавчий напис, оскільки предметом позову є спір про право.

Нотаріус може бути залучений до розгляду таких справ лише в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору.

Пред`явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову до такої особи та вирішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача.

Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.

Підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права (частина перша статті 412 ЦПК України).

Згідно з частиною третьою статті 412 ЦПК України неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Оскільки у справі не вимагається збирання або додаткова перевірка чи оцінка доказів, але судами допущено неправильне застосування норм матеріального права, тому Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку про часткове задоволення касаційної скарги, скасування рішень судів першої й апеляційної інстанцій та постановлення нового судового рішення про задоволення позовних  ОСОБА_1 до ПАТ «Ідея Банк» про визнання виконавчого напису приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Гуревічова О. М. від 25 вересня  2018 року № 1966 таким, що не підлягає виконанню, та відмови у задоволенні цих позовних вимог до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Гуревічова О. М. (з підстав, зазначених у цій постанові)

Щодо розподілу судових витрат

Частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України передбачено, що якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

З огляду на висновки Верховного Суду щодо суті касаційної скарги та задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до ПАТ «Ідея Банк» в порядку частини першої статті 141, підпунктів «б», «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України з АТ «Ідея Банк», як правонаступника ПАТ «Ідея Банк», на користь позивача підлягають стягненню судові витрати у вигляді судового збору, сплаченого позивачем за подання позову та касаційної скарги, а саме: 2 114,40 грн (704,80 грн + 1409,60 грн).

Судові витрати, понесені АТ «Ідея Банк» за подання апеляційної скарги залишаються за ним.

Керуючись статтями 141, 400, 406, 409, 411, 415, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Васильківського районного суду Дніпропетровської області від 13 березня 2019 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 23 липня 2019 року скасувати,ухвалити нове рішення.

Позов ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Ідея Банк», третя особа – Васильківський районний відділ Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню задовольнити.

Визнати виконавчий напис приватного нотаріуса Київського міського            нотаріального округу Гуревічова О.М. від 25 вересня 2018 року, зареєстрований в реєстрі за № 1966, про стягнення з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Ідея Банк» за кредитним договором від 16 січня 2017 року № Р24.173.76717 простроченого боргу – 27 520,05 грн, прострочених процентів – 8 306,12 грн, строкових процентів – 316,67 грн, нарахованої плати за обслуговування кредиту – 497,00 грн, простроченої плати за обслуговування          кредиту – 2 594,80 грн, пені – 53 579,19 грн, всього в сумі 94 513,83 грн з урахуванням витрат, пов`язаних із вчиненням виконавчого напису – в сумі 1 700,00 грн, таким, що не підлягає виконанню.

У задоволенні позову ОСОБА_1 до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Гуревічова Олега Миколайовича про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню відмовити.

Стягнути з Акціонерного товариства «Ідея Банк» на користь ОСОБА_1 судові витрати, понесені за подання позову та касаційної скарги, у розмірі2 114,40 грн.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийО. В. Ступак Судді:І. Ю. Гулейков   С. О. Погрібний   Г. І. Усик   В. В. Яремко