Головна / Судова практика / Зобов'язання / Визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню: добірка висновків Верховного Суду

Визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню: добірка висновків Верховного Суду

Виконавчий напис нотаріуса є одним з найбільш популярних та ефективних засобів позасудового захисту прав та інтересів кредиторів. Це обумовлено, з одного боку, позасудовою процедурою його отримання, та, з іншого боку, забезпеченням його виконання у примусовому порядку на рівні із судовим рішенням.

На відміну від судового процесу під час вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник участі не приймає, а отже дізнається про наявність такого виконавчого документа здебільшого вже після відкриття виконавчого провадження. За таких обставин, єдине, що залишається у боржника у разі незгоди із вчиненим виконавчим написом – самому ініціювати судовий процес про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

Нижче я зібрав добірку правових позицій Верховного Суду у справах про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню. На мій погляд ця добірка допоможе зрозуміти тенденцію судової практики касаційного суду у відповідних справах.

Добірка головним чином структурована за видами виконавчих написів. Також коротко зазначаються питання стосовно яких Верховним Судом висловлена позиція.

ЗМІСТ (містить активні посилання)

1. Забезпечення позову у спорі про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню
2. Виконавчі написи про стягнення заборгованості

2.1. Дії кредитора до звернення до нотаріуса за вчиненням виконавчого напису
2.2. Безспірність заборгованості
2.3. Вчинення виконавчого напису на договорі, який не посвідчений нотаріально
3. Виконавчі написи про звернення стягнення на предмет застави
3.1. Дії кредитора до звернення до нотаріуса за вчиненням виконавчого напису
3.2. Безспірність заборгованості
4. Виконавчі написи про звернення стягнення на предмет іпотеки
4.1. Дії кредитора до звернення до нотаріуса за вчиненням виконавчого напису
4.2. Безспірність заборгованості
4.3. Щодо вчинення виконавчого напису на оригіналі документу
4.4. Щодо захисту прав боржника у разі вчинення виконавчого напису
4.5. Право стягувача повинно існувати до моменту звернення до нотаріуса
5. Виконавчі написи про вилучення предмету лізингу
5.1. Момент виникнення у лізингодавця права вимагати від лізингоодержувача повернення предмету лізингу
5.2. Момент початку відліку строку для звернення до нотаріуса за вчиненням виконавчого напису
6. Виконавчі написи про стягнення заборгованості за аграрними розписками
7. Щодо строків звернення до нотаріуса з метою отримання виконавчого напису

1. Забезпечення позову у спорі про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню

Постанова КГС ВС від 15.01.2021 у справі №914/1939/20:

…. запропонований позивачем захід забезпечення позову шляхом зупинення стягнення на підставі оспорюваного позивачем виконавчого напису нотаріуса до вирішення спору по суті не призведе до обмеження прав відповідача та не завдасть йому шкоди чи збитків, а лише відстрочить на період розгляду судової справи проведення виконавчих дій. Така правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 16.08.2018 у справі № 910/1040/18, від 25.02.2019 у справі № 924/790/18, від 21.02.2020 року у справі № 910/9498/19.

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що захід забезпечення позову про зупинення стягнення на підставі виконавчого напису нотаріуса не є тотожним з позовною вимогою про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, оскільки в цьому випадку до вирішення спору по суті про відповідність/невідповідність оспорюваного виконавчого напису вимогам закону лише зупиняється процедура виконання такого виконавчого напису з метою надання можливості позивачу захистити або поновити свої права в межах одного цього судового провадження без нових звернень до суду.

Верховний Суд відхиляє доводи скаржника, які стосуються відсутності в момент вчинення виконавчого напису нотаріуса спору щодо заборгованості боржника, оскільки ці обставини є підставою позовних вимог, тоді як під час вирішення питання щодо забезпечення позову, обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову.

*Додатково слід зауважити, що у цій справі позивач надав докази (зокрема банківські виписки) вжиття приватним виконавцем в рамках виконавчого провадження заходів щодо стягнення коштів на підставі виконавчого напису.

2. Виконавчі написи про стягнення заборгованості

2.1. Дії кредитора до звернення до нотаріуса за вчиненням виконавчого напису

Постанова КЦС ВС від 19.03.2021 у справі №750/3781/20:

У нотаріальному процесі при стягненні боргу за нотаріально посвідченим договором позики (кредитним договором) на підставі виконавчого напису нотаріуса боржник участі не приймає, а тому врахування його інтересів має забезпечуватися шляхом надіслання повідомлення – письмової вимоги про усунення порушення (письмове повідомлення про вчинення виконавчого напису). Повідомлення надіслане стягувачем боржнику, є документом, що підтверджують безспірність заборгованості та обов`язково має подаватися при вчиненні виконавчого напису як за іпотечним договором, так і за нотаріально посвідченим договором позики (кредитним договором).

Процедура стягнення боргу за нотаріально посвідченим договором позики (кредитним договором) на підставі виконавчого напису нотаріуса складається із двох етапів:

  • перший, підготовчий етап, який включає повідомлення боржника. Цей етап спрямований на забезпечення прав та інтересів боржника, якому має бути відомо, що кредитор розпочинає процедуру стягнення боргу за нотаріально посвідченим договором позики (кредитним договором) на підставі виконавчого напису нотаріуса;
  • другий етап – учинення виконавчого напису, який полягає в подачі нотаріусу документів, що підтверджують безспірність вимог, в тому числі й повідомлення боржника (письмова вимоги про усунення порушення чи письмове повідомлення про вчинення виконавчого напису).

Недотримання одного із етапів процедури стягнення боргу за нотаріально посвідченим договором позики (кредитним договором) на підставі виконавчого напису нотаріуса є підставою для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

2.2. Безспірність заборгованості

Постанова КЦС ВС від 17.03.2021 у справі №361/1488/19:

Безспірність документа, відповідно до якого вчиняється виконавчий напис, перевіряється наступним чином: боржник повинен бути повідомлений не менш, ніж за 30 днів до вчинення виконавчого напису про порушення кредитних зобов’язань та ліквідувати допущені порушення чи оскаржити виставлену вимогу у судовому порядку або виставити заперечення кредитору. Якщо жодна із цих дій не виконана, заборгованість вважається безспірною.

2.3. Вчинення виконавчого напису на договорі, який не посвідчений нотаріально

Постанова КЦС ВС Від 21.10.2020 у справі №172/1652/18:

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2017 року, постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 листопада 2016 року скасовано. Визнано незаконною та нечинною постанову Кабінету Міністрів України від 26 листопада 2014 року № 662 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» в частині*…

*Мова йде про зміни, які дозволяли вчиняти виконавчі написи нотаріуса про стягнення заборгованості на договорах позики/кредиту, які не були нотаріально посвідчені.

…Установлені судами обставини у цій справі свідчать, що оскаржуваний виконавчий напис вчинений нотаріусом 25 вересня 2018 року, тобто після набрання законної сили постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14.

Відповідно до пункту 1 Переліку (в редакції, чинній на момент вчинення виконавчого напису): «Нотаріально посвідчені договори, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно», для одержання виконавчого напису подаються: а) оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів); б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов’язання».

Укладений між банком та позивачем кредитний договір, який наданий нотаріусу для вчинення виконавчого напису, не був посвідчений нотаріально, тому наявні підстави для визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, саме у зв’язку з недотриманням умов вчинення виконавчого напису щодо подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника.

3. Виконавчі написи про звернення стягнення на предмет застави

3.1. Дії кредитора до звернення до нотаріуса за вчиненням виконавчого напису

Постанова ВП ВС від 16.05.2018 у справі №320/8269/15-ц (у цій постанова Велика Палата Верховного Суду, серед іншого, зробила висновок про застосування норм Закону України “Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень” під час процедури вчинення виконавчого напису нотаріуса):

Обтяжувач, який ініціює звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження, зобовязаний до початку процедури звернення стягнення зареєструвати в Реєстрі відомості про звернення стягнення на предмет застави.

Така вимога узгоджується з частиною першою статті 27 Закону № 1255-IV, згідно з якою обтяжувач, який має намір звернути стягнення на предмет забезпечувального обтяження в позасудовому порядку, зобов’язаний надіслати боржнику та іншим обтяжувачам, на користь яких встановлено зареєстроване обтяження, письмове повідомлення про порушення забезпеченого обтяженням зобов’язання. Повідомлення надсилається одночасно з реєстрацією в Реєстрі відомостей про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження.

Тобто законодавець визначив, що для звернення стягнення на предмет застави необхідно письмово повідомити боржника та зареєструвати в Реєстрі відомості про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження. Вказані вимоги є імперативними і не виконуються на розсуд стягувача.

Закон № 1255-IV пов’язує подальші дії стягувача не лише з виконанням чи невиконанням боржником вимоги усунути порушення зобов’язання або передати предмет забезпечувального обтяження у володіння обтяжувачу, але й установлює відповідний строк для такого виконання – протягом 30 днів, та пов’язує початок спливу цього строку з моментом реєстрації в Реєстрі відомостей про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження, а отже, і подальших дій зі звернення стягнення на предмет застави.

Тобто ухилення від надіслання боржнику повідомлення про порушення забезпеченого обтяженням зобов’язання, реєстрації в Реєстрі відомостей про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження, а також недотримання 30-денного строку з моменту реєстрації в Реєстрі відомостей про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження вважаються порушеннями, які унеможливлюють вчинення нотаріусом виконавчого напису про звернення стягнення на предмет застави.

3.2. Безспірність заборгованості

Постанова ВП ВС від 16.05.2018 у справі №320/8269/15-ц:

Велика Палата Верховного Суду наголошує на тому, що сам по собі факт подання стягувачем відповідних документів нотаріусу не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого (постанова Верховного Суду України від 05 липня 2017 року у справі № 6-887цс17). При цьому лише та обставина, що у виконавчому написі зазначено більшу суму заборгованості за кредитом, ніж у повідомленні, не свідчить про наявність спору про розмір заборгованості (постанова Верховного Суду України від 20 травня 2015 року у справі № 6-158цс15). Під час розгляду справ такої категорії суд перевіряє право стягувача на вчинення вказаної дії, повноваження щодо вчинення нотаріальних дій нотаріуса та встановлює той факт, чи дійсно розмір заборгованості, що підлягає стягненню, у тому числі розмір процентів, неустойки (штрафу, пені), якщо такі належать до стягнення, відповідає сумі, вказаній у виконавчому документі, та залежно від встановленого ухвалює рішення про відмову чи задоволення позову.

4. Виконавчі написи про звернення стягнення на предмет іпотеки

4.1. Дії кредитора до звернення до нотаріуса за вчиненням виконавчого напису

Постанова ВП ВС від 23.06.2020 у справі №645/1979/15-ц (пункти 48, 49, 52):

Відповідно до підпункту 2.3 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій вчинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов’язання та (або) умов іпотечного договору здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту надісланих іпотекодержателем повідомлень – письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржник, якщо він є відмінний від іпотекодавця. Повідомлення вважається надісланим, якщо він є відмінним, якщо є відмітка іпотекодавця на письмовому повідомленні про його отримання або відмітка поштового відділення зв’язку про відправлення повідомлення на вказану в іпотечному договорі адресу.

Велика Палата Верховного Суду звертає увагу, що наведена норма спрямована на фактичне повідомлення іпотекодавця, аби надати йому можливість усунути порушення, і цим запобігти зверненню стягнення на його майно. Тому повідомлення іпотекодавця слід вважати здійсненим належним чином за умови, що він одержав або мав одержати повідомлення, але не одержав його з власної вини. Доказом належного здійснення повідомлення може бути, зокрема, повідомлення про вручення поштового відправлення з описом вкладення.

Як порушення нотаріусом порядку вчинення виконавчого напису, так і порушень порядку повідомлення іпотекодавця про вимогу про усунення порушення є самостійними і достатніми підставами для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

4.2. Безспірність заборгованості

Постанова ВП ВС від 02.07.2019 у справі №916/3006/17 (пункти 48, 68, 69):

Вирішуючи спір про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, суд не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи сторін у повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість узагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру на час вчинення нотаріусом виконавчого напису. Така правова позиція Великої Палати Верховного Суду відповідає висновкам, викладеним у раніше ухваленій нею постанові від 27 березня 2019 року у справі № 137/1666/16-ц з подібних правовідносин, відступати від яких немає підстав.

Велика Палата Верховного Суду вважає, що способи звернення стягнення на предмет іпотеки, встановлені сторонами в іпотечному договорі, не є взаємовиключними за умови відсутності спору щодо наявності боргу і його розміру.

Тому хоч на момент звернення до нотаріуса Банк уже застосував один з передбачених пунктом 6.2 іпотечного договору способів звернення стягнення на предмет іпотеки та задоволення вимог іпотекодержателя – в судовому порядку, але подальше звернення до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису (в позасудовому порядку) не суперечить положенням іпотечного договору та положенням Закону України «Про іпотеку» зважаючи на відсутність у цій справі спору щодо наявності боргу і його розміру, вказаного у виконавчому написі нотаріуса.

Постанова ВП ВС від 15.01.2020 у справі №305/2082/14-ц (пункт 38):

Таким чином, вирішуючи питання правомірності вчинення виконавчого напису у розумінні статті 88 Закону України «Про нотаріат» слід враховувати, що наявність спору в суді за позовом кредитора до боржника про стягнення суми заборгованості за кредитним договором не спростовує висновок про безспірність заборгованості цього боржника та жодним чином не свідчить про неправомірність вчинення виконавчого напису.

Постанова ВП ВС від 27.03.2019 у справі №137/1666/16-ц:

Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно з відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.

4.3. Щодо вчинення виконавчого напису на оригіналі документу

Постанова ВП ВС від 02.07.2019 у справі №916/3006/17 (пункт 64):

Навіть у разі недотримання нотаріусом вимоги щодо проставляння відмітки на оригіналі чи копії договору ця обставина не може слугувати підставою для визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, адже позивач не довів, яким чином відсутність цієї позначки порушує його права і впливає на дійсність виконавчого напису. Суди попередніх інстанцій зазначеного не врахували, що призвело до помилкового застосування норм матеріального і порушення норм процесуального права.

4.4. Щодо захисту прав боржника у разі вчинення виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню

Постанова ВП ВС від 23.06.2020 у справі №645/1979/15-ц (пункт 43):

З урахуванням приписів статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури його вчинення, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами у повному обсязі чи в їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.

4.5. Право стягувача повинно існувати на момент звернення до нотаріуса

Постанова ВП ВС від 23.06.2020 у справі №645/1979/15-ц (пункт 39):

Відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.

5. Виконавчі написи про вилучення предмету лізингу

5.1. Момент виникнення у лізингодавця права вимагати від лізингоодержувача повернення предмету лізинга

Постанова КГС ВС від 12.11.2020 у справі №921/616/19 (постанова містить висновок щодо застосування Закону України “Про фінансовий лізинг” №723/97- ВР, який втратив чинність 13.06.2021):

Нормами Закону України «Про фінансовий лізинг» передбачено: право лізингодавця відмовитися від договору лізингу та вимагати повернення предмета лізингу від лізингоодержувача у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса, право вимагати розірвання договору та повернення майна – предмета лізингу у передбачених законом та договором випадках, а також право стягувати з лізингоодержувача прострочену заборгованість у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса, які (права) лізингодавець може реалізувати за своїм вибором.

Таким чином, ототожнення скаржником моменту виникнення у лізингодавця права вимагати повернення предмета лізингу від лізингоодержувача виключно з першою несплатою ним лізингового платежу (простроченням сплати більше 30-ти днів) у 2017 році є помилковим, з огляду на те, що згідно із Законом України «Про фінансовий лізинг» та умовами Договору визначено декілька самостійних підстав, з якими пов`язується виникнення у лізингодавця права вимагати повернення предмета лізингу.

5.2. Момент початку відліку строку для звернення до нотаріуса за вчиненням виконавчого напису

Постанова КГС ВС від 12.11.2020 у справі №921/616/19 (постанова містить висновок щодо застосування Закону України “Про фінансовий лізинг” №723/97- ВР, який втратив чинність 13.06.2021):

Посилаючись на пропущення строку, протягом якого міг бути вчинений виконавчий напис нотаріусом, скаржник не враховує існування у нього обов’язку сплати лізингових платежів відповідно до Графіку аж до моменту припинення Договору та наявність встановленої судами заборгованості за лізинговими платежами за період з 26.09.2017 по 13.05.2019. При цьому несплата/несвоєчасна сплата кожного з цих лізингових платежів, включаючи платежі 2018-2019 років, а не лише 2017 року, може бути самостійною підставою для виникнення у Банка права на повернення предмета лізингу в силу приписів частини другої статті 7 Закону України «Про фінансовий лізинг» у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса, у зв’язку з несплатою відповідної частини лізингових платежів та простроченням сплати більше 30-ти днів.

6. Виконавчі написи про стягнення заборгованості за аграрними розписками

6.1. Безспірність заборгованості

Постанова КГС ВС від 30.03.2021 у справі №910/14168/19:

Сама по собі відсутність напису «Виконано», при умові настання строку виконання фінансової аграрної розписки, свідчить про наявність безспірних вимог кредитора до боржника.

У разі невиконання боржником за аграрною розпискою зобов`язань за аграрною розпискою у вказаний у ній строк кредитор за аграрною розпискою має право звернутися до особи, уповноваженої вчиняти нотаріальні дії, за вчиненням виконавчого напису, який підлягає негайному виконанню і на підставі якого орган або особа, що здійснює примусове виконання судових рішень, рішень інших органів протягом семи днів забезпечує передачу кредитору за аграрною розпискою предмета застави аграрної розписки (частина 2 статті 13 Закону України «Про аграрні розписки»).

7. Щодо строків звернення до нотаріуса з метою отримання виконавчого напису

7.1. Зміна строку звернення до нотаріуса

Постанова ВП ВС від 02.07.2019 у справі №916/3006/17 (пункт 32):

Велика Палата Верховного Суду […] вважає, що зазначений строк не може бути змінений договором. Статтею 88 Закону України «Про нотаріат» та підпунктами 3.1, 3.3 пункту 3 глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій передбачено, що якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом установлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку. Тобто інший строк давності для вчинення виконавчого напису нотаріуса повинен бути прямо передбачений саме законом, і не може бути змінений домовленістю сторін.

7.2. Особливості застосування строку звернення до нотаріуса за виконавчим написом

Постанова КЦС ВС від 17.03.2021 у справі №361/1488/19:

Дійсно, строк визначений у статті 88 Закону України «Про нотаріат» відноситься до строків захисту цивільних прав, однак це не свідчить про розповсюдження на нього правил статті 264 ЦК України щодо переривання перебігу позовної давності.

Позовну давність слід відрізняти від інших видів строків захисту цивільних прав. Так, не є позовною давністю строк для вчинення виконавчих написів та деякі інші строки. До вказаних строків правила глави 19 ЦК України про зупинення, переривання, поновлення позовної давності не застосовуються.

Таким чином, суд касаційної інстанції приходить до висновку, що виконавчий напис нотаріуса вчинено поза межами трирічного строку, передбаченого статтею 88 Закону України «Про нотаріат» та перериватися чи поновлюватися такий строк не може, оскільки він є присічним.

Відповісти

Your email address will not be published. Required fields are marked *

*