Постанова ДААС від 19.10.2021 №643/19742/20

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 жовтня 2021 р.Справа № 643/19742/20Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Жигилія С.П.,

Суддів: Спаскіна О.А. , Присяжнюк О.В. ,

за участю секретаря судового засідання Севастьянової А.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Поліцейського роти №5 батальйону №1 Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції старшого сержанта поліції Крюковського Андрія Володимировича на рішення Московського районного суду м. Харкова від 04.03.2021 (суддя: Горбунова Я.М., м. Харків) по справі № 643/19742/20

за позовом ОСОБА_1

до Поліцейського роти №5 батальйону №1 Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції старшого сержанта поліції Крюковського Андрія Володимировича

про визнання незаконною та скасування постанови про адміністративне правопорушення,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі по тексту позивач, ОСОБА_1 ) звернулась до Московського районного суду м. Харкова з адміністративним позовом до Інспектора роти 5 батальйону 1 Управління патрульної поліції в Харківській області сержанта поліції Крюковського Андрія Володимировича (далі по тексту відповідач), в якому просить суд: визнати протиправною та скасувати постанову серії ЕАН № 3521176 від 05.12.2020 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, винесену Інспектором роти 5 батальйону 1 Управління патрульної поліції в Харківській області сержантом поліції Крюковським Андрієм Володимировичем відносно ОСОБА_1 про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 126 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 425 грн. та закрити справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 .

В обґрунтування позовних вимог зазначила, що 05 грудня 2020 року позивач, керуючи автомобілем «Toyota Land Cruiser», номерний знак НОМЕР_1 , по проспекту Тракторобудівників, 104, у м.Харкові, стала учасником дорожньо-транспортної пригоди. На місце ДТП було викликано патрульну поліцію, по прибуттю якої інспектор Управління патрульної поліції в Харківській області сержант поліції ОСОБА_2 1 батальйону 5 роти при оформленні матеріалів ДТП висловив вимогу пред`явити водійське посвідчення, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу та поліс обов`язкової цивільної відповідальності власників наземних транспортних засобів. На виконання вимоги поліцейського позивач надала інспектору Крюковському А.В. посвідчення водія, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу. Щодо полісу обов`язкового страхування цивільної відповідальності власників наземних транспортних засобів зазначила, що його було укладено напередодні – 04.12.2020, однак, будучи збентеженою та, перебуваючи у шоковому стані від ДТП, вона одразу не змогла в автомобілі знайти цей документ. Тому, з метою виконання вимог відповідача, вирішила пред`явити документ в електронному вигляді, оскільки такий варіант пред`явлення страхового полісу прямо передбачений законодавством. Вказує, що на офіційному сайті Централізованої бази даних МТСБУ відомості щодо полісу страхування були відсутні станом на 05.12.2020. Зазначила, що пізніше у Централізованій базі даних МТСБУ стала відображатись інформація про наявність полісу обов`язкової цивільної відповідальності власників наземних транспортних засобів на автомобіль «Toyota Land Cruiser», номерний знак НОМЕР_1 , а саме: поліс № АРІ 136699 , який станом на 05.12.2020 (тобто на день винесення постанови) був діючим. Постановою серії ЕАН №3521176 від 05.12.2020 позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.126 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 425 гривень. Позивач вважає, що зазначені дії відповідача по складанню постанови є протиправними, а оскаржувана постанова незаконною та винесеною з грубим порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому є такою, що підлягає скасуванню.

Рішенням Московського районного суду м. Харкова від 04.03.2021 по справі № 643/19742/20 адміністративний позов задоволено.

Постанову серії ЕАН № 3521176 від 05.12.2020 року про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 425 грн. за порушення ч. 1 ст. 126 КУпАП скасовано та закрито провадження по справі.

Стягнуто з інспектора роти 5 батальйону 1 Управління патрульної поліції в Харківській області сержанта поліції Крюковського Андрія Володимировича на користь ОСОБА_1 сплачений нею судовий збір у розмірі 420,40 грн..

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Московського районного суду м. Харкова від 04.03.2021 по справі № 643/19742/20 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову відмовити у повному обсязі.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги відповідач зазначає, що позивача правомірно притягнуто до адміністративної відповідальності та накладено адміністративне стягнення в межах санкції ч.1 ст.126 КУпАП. Вказує, що, приймаючи оскаржену постанову, відповідач діяв у межах його повноважень та довів факт скоєння позивачем адміністративного правопорушення належними доказами.

Позивач, у поданому відзиві на апеляційну скаргу, з викладених підстав, просила суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Також 19.10.2021 на адресу суду засобами електронного зв`язку надійшло клопотання адвоката позивача про відкладення розгляду справи. Проте, вказаний файл не підписаний кваліфікованим електронним підписом, про що зроблено відмітку головним спеціалістом відділу документального забезпечення про відсутність КЕП.

Відповідно до п. 7 ч. 1 ст.167 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України), будь-яка письмова заява, клопотання, заперечення повинні містити: інші відомості, які вимагаються цим Кодексом.

Згідно ч.10 ст. 44 КАС України, якщо документи подаються учасниками справи до суду або надсилаються іншим учасникам справи в електронній формі, такі документи скріплюються електронним цифровим підписом учасника справи (його представника). Якщо документи подаються учасниками справи до суду або надсилаються іншим учасникам справи в паперовій формі, такі документи скріплюються власноручним підписом учасника справи (його представника).

За приписами статті 7 Закону України “Про електронні документи та електронний документообіг”, оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України “Про електронні довірчі послуги”.

Враховуючи, що клопотання не містить кваліфікованого електронного підпису, з метою дотримання розумних строків розгляду справи, визначених КАС України, колегія суддів дійшла висновку про відсутність правових підстав для відкладення розгляду справи.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для вирішення справи, а особиста участь сторін в судовому засіданні – не визнана судом обов`язковою, колегія суддів визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності сторін, без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу у відповідності до ч. 4 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до ч. 1ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши, в межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що Інспектором роти 5 батальйону 1 Управління патрульної поліції в Харківській області сержантом поліції Крюковським Андрієм Володимировичем винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАН № 3521176 від 05.12.2020, згідно з якою на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 425,00 грн.

Зі змісту даної постанови слідує, що 05.12.2020 о 20:09 год. ОСОБА_1 , керувала транспортним засобом «Toyota Land Cruiser», номерний знак НОМЕР_1 , по проспекту Тракторобудівників, 104, у м. Харкові, без чинного страхового поліса обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів або без чинного внутрішнього електронного договору обов`язкового страхування у візуальній формі страхового поліса, чим порушила п. 2.1 ґ Правил дорожнього руху, та вчинила адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.126 КУпАП.

Позивач, не погоджуючись з постановою у справі про адміністративне правопорушення, оскаржила її в судовому порядку.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не надано суду жодних доказів на підтвердження вчинення ОСОБА_1 правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів виходить з такого.

Згідно статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до вимог статті 7 КУпАП, ніхто не може бути підданим заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставі і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності.

Відповідно до статті 14 Закону України “Про дорожній рух” від 30.06.1993 №3353-XII, учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримуватись вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.

Пунктом 11 ч. 1 ст. 23 Закону України “Про Національну поліцію” визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.

Положеннями п. 8 ч. 1 ст. 23 вказаного Закону визначено, що у випадках, визначених законом, поліція здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.

Відповідно до ст. 222 КУпАП, органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення громадського порядку, правил дорожнього руху, правил паркування транспортних засобів, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту, правил, спрямованих на забезпечення схоронності вантажів на транспорті, а також про незаконний відпуск і незаконне придбання бензину або інших паливно-мастильних матеріалів (зокрема, частини перша, друга і четверта статті 126).

Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України “Про дорожній рух”, встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306.

Згідно пункту 1.9. Правил дорожнього руху, особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Пунктом 2.1 (а, б, ґ) ПДР встановлено, що водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі: посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії; реєстраційний документ на транспортний засіб (для транспортних засобів Збройних Сил, Національної Гвардії, Держприкордонслужби, Держспецтрансслужби, Держспецзв`язку, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту технічний талон); чинний страховий поліс (страховий сертифікат «Зелена картка») про укладення договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів або чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов`язкового страхування у візуальній формі страхового поліса (на електронному або паперовому носії), відомості про який підтверджуються інформацією, що міститься в єдиній централізованій базі даних, оператором якої є Моторне (транспортне) страхове бюро України. Водії, які відповідно до законодавства звільняються від обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів на території України, повинні мати при собі відповідні підтвердні документи (посвідчення).

Відповідно до п. 2.4 ПДР, на вимогу поліцейського водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також а) пред`явити для перевірки документи, зазначені в пункті 2.1.

Пунктом 2.1 ПДР передбачено, що водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі: а) посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії; б) реєстраційний документ на транспортний засіб (для транспортних засобів Збройних Сил, Національної гвардії, Держприкордонслужби, Держспецтрансслужби, Держспецзв`язку, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту – технічний талон); ґ) чинний страховий поліс (страховий сертифікат “Зелена картка”) про укладення договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів або чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов`язкового страхування у візуальній формі страхового поліса (на електронному або паперовому носії), відомості про який підтверджуються інформацією, що міститься в єдиній централізованій базі даних, оператором якої є Моторне (транспортне) страхове бюро України. Водії, які відповідно до законодавства звільняються від обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів на території України, повинні мати при собі відповідні підтвердні документи (посвідчення).

Аналогічні положення закріплені законодавцем також у ст. 16 Закону України «Про дорожній рух», а саме, водій зобов`язаний мати при собі та на вимогу поліцейського, пред`являти для перевірки посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб, а у випадках, передбачених законодавством, – страховий поліс (сертифікат) про укладення договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Виходячи з наведених вище правових норм, право органів Національної поліції перевіряти наявність посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб кореспондується із обов`язком водія мати при собі та на вимогу працівника поліції пред`явити такі документи.

Такий висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду, яка викладена в постанові від 02 грудня 2019 року у справі № 164/2068/17.

Таким чином, зі змісту зазначених правових норм вбачається, що Національна поліція України уповноважена через своїх робітників притягувати осіб до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративних правопорушень у сфері безпеки дорожнього руху, зокрема, за відсутність або ненадання полісу (договору) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката Зелена картка).

В свою чергу, відповідно до п.21.2 ст.21 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», контроль за наявністю договорів обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів здійснюється, зокрема, відповідним підрозділом Національної поліції при складанні протоколів щодо порушень правил дорожнього рухута оформленні матеріалів дорожньо-транспортних пригод.

Отже, виходячи з викладеного, перевірка у особи наявності вищезазначених документів, зокрема, полісу (договору) обов`язкового страхування може бути здійснена за умови виявлення працівниками Національної поліції порушення такою особою правил дорожнього руху.

Відповідно до ч.1 ст.35 Закону України «Про Національну поліцію», поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі:

1) якщо водій порушив Правила дорожнього руху;

2) якщо є очевидні ознаки, що свідчать про технічну несправність транспортного засобу;

3) якщо є інформація, що свідчить про причетність водія або пасажирів транспортного засобу до вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, або якщо є інформація, що свідчить про те, що транспортний засіб чи вантаж можуть бути об`єктом чи знаряддям учинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення;

4) якщо транспортний засіб перебуває в розшуку;

5) якщо необхідно здійснити опитування водія чи пасажирів про обставини вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, свідками якого вони є або могли бути;

6) якщо необхідно залучити водія транспортного засобу до надання допомоги іншим учасникам дорожнього руху або поліцейським або як свідка під час оформлення протоколів про адміністративні правопорушення чи матеріалів дорожньо-транспортних пригод;

7) якщо уповноважений орган державної влади прийняв рішення про обмеження чи заборону руху;

8) якщо спосіб закріплення вантажу на транспортному засобі створює небезпеку для інших учасників дорожнього руху;

9) порушення порядку визначення і використання на транспортному засобі спеціальних світлових або звукових сигнальних пристроїв.

Отже, вказаною нормою Закону визначений вичерпний перелік підстав для зупинки транспортного засобу.

Крім того, відповідно до ч.2 ст.35 Закону України «Про Національну поліцію», поліцейський зобов`язаний поінформувати водія про конкретну причину зупинення ним транспортного засобу з детальним описом підстави зупинки, визначеної у цій статті.

В свою чергу, вимозі працівника поліції щодо пред`явлення для перевірки, визначеного п.2.1 ПДР України переліку документів, обов`язково має передувати порушення водієм ПДР, скоєння дорожньо-транспортної пригоди або інші підстави, передбачені вищезазначеною статтею Закону.

Такий висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 15.03.2019 в адміністративній справі №686/11314/17, від 29.04.2020 в адміністративній справі №201/16607/16-а.

Так, згідно з ч.1 ст.126 КУпАП, керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред`явила у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в посвідченні водія відповідної категорії, реєстраційному документі на транспортний засіб, а також полісі (договорі) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката “Зелена картка”), або не пред`явила електронне посвідчення водія та електронне свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов`язкового страхування у візуальній формі страхового поліса, а також інших документів, передбачених законодавством, – тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти п`яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Колегія суддів зазначає, що в даному випадку при вирішені питання щодо правомірності винесення постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕАН №3521176 від 05.12.2020 та притягнення позивача до відповідальності за адміністративне правопорушення, передбачене частиною 1 статті 126 КУпАП, визначальним є встановлення факту пред`явлення чи не пред`явлення позивачем технічного паспорту, водійського посвідчення, полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Разом з тим, згідно з п.1 ст. 247 КУпАП, обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Статтею 40 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою забезпечення дотримання правил дорожнього руху.

Тобто, положення Закону №580-VIII надають право поліції використовувати інформацію відеозапису та фотокартки в якості речових доказів наявності або відсутності факту правопорушення.

У відповідності до ч. 1 ст. 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною 2 ст. 77 КАС Українипередбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно дост. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Так, зі змісту оскаржуваної постанови вбачається, що 05.12.2020 о 20:09 год. ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом «Toyota Land Cruiser», номерний знак НОМЕР_1 , по проспекту Тракторобудівників, 104, у м. Харкові, та, ставши учасником ДТП, не надала полісу обов`язкового страхування цивільної відповідальності власників наземних транспортних засобів, чим порушила вимоги п.2.1 (ґ) ПДР України.

Враховуючи вищевказані вимоги чинного законодавства, висновки Верховного суду та те, що позивач була учасником ДТП, колегія суддів доходить висновку, що, оскільки поліцейський мав право вимагати надання полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників ТЗ від позивача для його перевірки, а позивач не пред`явила такий поліс обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників ТЗ на таку вимогу, то наявні підстави для притягнення особи до адміністративної відповідальності за порушення правил ПДР України, відповідно до ч. 1 ст. 126 КУпАП.

У позовній заяві позивач стверджувала, що висновки інспектора про відсутність у позивача полісу страхування є такими, що не відповідають дійсності, оскільки позивач пред`явила поліс в електронному вигляді.

Разом з тим, як вбачається з пояснень позивача, при перевірці даних на офіційному сайті Централізованої бази даних МТСБУ відомості про наявність полісу обов`язкової цивільної відповідальності власників наземних транспортних засобів на автомобіль «Toyota Land Cruiser», номерний знак НОМЕР_1 , а саме: поліс № АРІ 136699 були відсутні станом на 05.12.2020, тобто, в день винесення оскаржуваної постанови.

Таким чином, позивачем не надано та матеріали справи не містять жодних доказів, які могли підтвердити твердження позивача щодо наявності в неї чинного страхового полісу № АР/1136699 від 04.12.2020 та пред`явлення полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників ТЗ на вимогу поліцейського на момент винесення оскаржуваної постанови.

Вказані обставини безпідставно не враховані судом першої інстанції при вирішенні справи, з огляду на що висновки про задоволення позовних вимог є помилковими. .

З огляду на вищевикладене, колегія суддів доходить висновку, що під час встановлення адміністративного правопорушення та накладення адміністративного стягнення на позивача за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1ст. 126 КУпАП, відповідач діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України, а тому висновок суду першої інстанції про протиправність оскаржуваної постанови є помилковим та необґрунтованим.

Також суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах “Салов проти України” (заява № 65518/01; пункт 89), “Проніна проти України” (заява № 63566/00; пункт 23) та “Серявін та інші проти України” (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі “Руїс Торіха проти Іспанії” (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Суд, у цій справі, також враховує положення Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (п. 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

У відповідності дост. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Відповідно до п. 2 ч. 1ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Згідно зіст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги дають підстави для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, тобто прийняте рішення не відповідає матеріалам справи та вимогам закону, і підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про відмову у задоволенні позову.

Керуючись ст.ст. 229, 241, 243, 272, 286, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 327-329 Кодексу адміністративного судочинства України суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Поліцейського роти №5 батальйону №1 Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції старшого сержанта поліції Крюковського Андрія Володимировича задовольнити.

Рішення Московського районного суду м. Харкова від 04.03.2021 по справі № 643/19742/20 скасувати.

Прийняти постанову, якою відмовити ОСОБА_1 в задоволенні позовних вимог.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та відповідно до ч .3 ст. 272 КАС України є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя (підпис)С.П. ЖигилійСудді(підпис)  (підпис) О.А. Спаскін   О.В. Присяжнюк   

Один коментар

Відповісти

Your email address will not be published. Required fields are marked *

*