Постанова ТААС від 10.08.2020 №196/1594/19

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м  У к р а ї н и

10 серпня 2020 року м. Дніпросправа № 196/1594/19(2-а/196/7/2020)

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого – судді  Юрко І.В. (доповідач), суддів:  Чабаненко С.В., Чумака С.Ю., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Департамента патрульної поліції Національної поліції України на рішення Царичанського районного суду Дніпропетровської області від 16 квітня 2020 року в адміністративній справі №196/1594/19 (головуючий суддя першої інстанції – Гудим О.М.) за позовом ОСОБА_1 до інспектора 3 батальйону 1 роти УПП в Дніпропетровській області лейтенанта поліції Любченка Валерія Сергійовича, (третя особа: Департамент патрульної поліції Національної поліції України) про скасування постанови про адміністративне правопорушення та закриття справи про адміністративне правопорушення, –

          В С Т А Н О В И В :

Позивач 16.12.2019 року звернувся до Царичанського районного суду Дніпропетровської області з позовом до інспектора 3 батальйону 1 роти УПП в Дніпропетровській області лейтенанта поліції Любченка В.С., в якому просив:

– визнати протиправними дії відповідача при складанні спірної постанови,

– визнати протиправною та скасувати постанову про адміністративне правопорушення серії ЕАК №1840645 від 08.12.2019 року, а провадження по справі закрити.

Рішенням Царичанського районного суду Дніпропетровської області від 16 квітня 2020 року позовні вимоги задоволено частково.

Постанову інспектора 3 батальйона 1 роти УППв Дніпропетровськійобласті лейтенанта поліції  Любченка ВалеріяСергійовича серії ЕАК №1840645 від 08 грудня 2019 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1  ст.126 КУпАП  скасовано, та провадження в справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1  ст.126 КУпАП закрито за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

В іншій частині позову відмовлено.

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, УПП Департаменту патрульної поліції Національної поліції України подало апеляційну скаргу, в якій просило рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні позову в повному обсязі.

В обгрунтування апеляційної скарги зазначено, що судом першої інстанції при ухваленні рішення порушено норми матеріального та процесуального права.

Позивач та відповідач відзиви на апеляційну скаргу не подали.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, у разі відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю.

В апеляційній скарзі скаржник не заявив суду клопотання про розгляд справи за його участю. Інші учасники справи також не заявили суду клопотання про розгляд справи за їх участю.

Учасники справи повідомлені належним чином про розгляд справи в письмовому провадженні.

Відповідно до частин першої та другої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Колегія суддів, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, встановила наступне.

08.12.2019 року інспектором 3 батальйону 1 роти УПП в Дніпропетровській області лейтенанта поліції Любченка В.С. винесено постанову серії ЕАК № 1840645 відносно ОСОБА_1 про накладення на останнього адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі (а.с.3).

Згідно вказаної постанови 08 грудня 2019 року близько 23.14 год. ОСОБА_1 в м.Дніпро по вул.Шосе Донецьке, 60 км, керував транспортним засобом SKODA FABIA державний номер НОМЕР_1 , з непрацюючою правою фарою, при перевірці документів встановлено, що у водія відсутній діючий поліс обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності наземних транспортних засобів, чим порушив п.2.1 «ґ»  ПДР  України.

Цією ж постановою на позивача накладено штраф за вчинення адміністративного порушення у розмірі 425 гривень.

Не погодившись з вказаною постановою, позивач оскаржив її до суду.

Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції виходив із того, що відповідачем не надано доказів станом на 08.12.2019 року нечинності поліса (договору) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Крім того, суд зазначив, що відповідачем було безпідставно зупинено транспортний засіб, яким керував позивач, тобто в порушення пункту 13.1  Інструкції №111.

Відмовляючи в задоволенні вимог про визнання протиправними дії відповідача при складанні спірної постанови, суд першої інстанції зазначив, що місцевий загальний суд, як адміністративний суд, не повноважний вирішувати даного виду питань, оскільки ч.3  ст.286 КАС України передбачено вичерпний перелік рішень, які має право прийняти суд за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності.

Суд апеляційної інстанції погоджується з рішенням суду першої інстанції про часткове задоволення позовних вимог, проте, вважає за необхідне змінити мотивувальну частину рішення.

Висновок суду першої інстанції, що місцевий загальний суд, як адміністративний суд, не повноважний вирішувати вимоги про визнання протиправними дій відповідача при складанні спірної постанови, оскільки ч.3  ст.286 КАС України передбачено вичерпний перелік рішень, які має право прийняти суд за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності, колегія суддів вважає хибним та таким, що взагалі не відповідає вимогам адміністративного судочинства.

Навіть назва статті 286 КАС України містить в собі особливості провадження у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності, що відповідає вимогам статті 5, п.3 ч.3 статті 245 КАС України.

А зазначена судом частина 3 статті 286 КАС України визначає які рішення має право прийняти суд за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності.

Та таке право не є обмеженим стосовно розгляду справи з приводу дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень.

Правовідносини, які виникли між сторонами, врегульовані нормами Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306, Кодексу України про адміністративні правопорушення, Законом України «Про Національну поліцію».

Відповідно до статті 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчинення, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Як зазначалось вище, згідно оскаржуваної постанови 08 грудня 2019 року близько 23.14 год. ОСОБА_1 в м.Дніпро по вул.Шосе Донецьке, 60 км, керував транспортним засобом SKODA FABIA державний номер НОМЕР_1 , при перевірці документів встановлено, що у водія відсутній діючий поліс обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності наземних транспортних засобів, чим порушив п.2.1 «ґ»  ПДР  України, тобто вчинив правопорушення, передбачене ч.1  ст.126 КУпАП. Притягнутий до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в сумі 425 грн.

Оцінюючи правомірність дій відповідача під час розгляду справи про адміністративне правопорушення відносно позивача, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Частиною першою статті 276 КУпАП передбачено, що справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення.

Рішенням Конституційного Суду України від 26.05.2015 року №5рп/15 роз`яснено положення частини першої статті 276 КУпАП стосовно змісту словосполучення «за місцем його вчинення». Зазначено, що положення частини першої статті 276 Кодексу України про адміністративні правопорушення, яке передбачає, що «справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення», в аспекті порушеного у конституційному поданні питання необхідно розуміти так, що використане в ньому словосполучення «за місцем його вчинення» визначає адміністративно – територіальну одиницю, на яку поширюється юрисдикція відповідного органу, уповноваженого законом розглядати справу.

Таким чином зазначеним рішенням роз`яснено, що словосполучення «за місцем його вчинення» визначає адміністративно – територіальну одиницю, на яку поширюється юрисдикція відповідного органу, уповноваженого законом розглядати справу.

Відповідно до статті 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи про адміністративні правопорушення, в тому числі, про порушення правил дорожнього руху, передбачені частиною 1 статті 126 КУпАП. Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

Як вбачається з матеріалів справи, інспектор Любченко В.С. є уповноваженим працівником Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції і має спеціальне звання «лейтенант поліції», а тому має повноваження розглядати справи про адміністративне правопорушення, передбачені частиною першою статті 126 КУпАП, які вчиняються на території Дніпропетровського району Дніпропетровської області.

Щодо правомірності зупинки відповідачем транспортного засобу під керуванням позивача, колегія суддів зазначає наступне.

Правовідносини, які виникли між сторонами, врегульовані нормами Правил дорожнього руху, затверджених постановою КМУ від 10 жовтня 2001 року №1306 (далі по тексту – Правила), Законом України «Про дорожній рух», Законом України «Про Національну поліцію», Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», Кодексом України про адміністративні правопорушення.

Суд зазначив, що відповідачем було безпідставно зупинено транспортний засіб, яким керував позивач, тобто в порушення пункту 13.1 Інструкції №111. З тексту рішення не зрозуміло що це за норма і що це за Інструкція №111, оскільки Інструкція з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затверджена  наказом Міністерства внутрішніх справ України 07.11.2015 року №1395 не містить пункту 13.1 в жодному розділі.

Відповідно до статті 16 Закону України «Про дорожній рух» водій зобов`язаний мати при собі та на вимогу поліцейського, а водії військових транспортних засобів – на вимогу посадових осіб військової інспекції безпеки дорожнього руху Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, пред`являти для перевірки посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб, а у випадках, передбачених законодавством, – страховий поліс (сертифікат) про укладення договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Підпунктами «а», «б», «г» пункту 2.1 Правил дорожнього руху України передбачено обов`язок водія мати при собі, зокрема, посвідчення на право управління транспортним засобом відповідної категорії, реєстраційний документ на транспортний засіб, поліс (сертифікат) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Водії, які відповідно до законодавства звільняються від обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів на території України, повинні мати при собі відповідні підтвердні документи (посвідчення).

Відповідно до п.п.«а» пункту 2.4 Правил дорожнього руху на вимогу поліцейського водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також пред`явити для перевірки документи, зазначені в пункті 2.1.

З аналізу зазначених норм можливо зробити висновок, що водій зобов`язаний мати при собі та на вимогу відповідних посадових осіб пред`являти для перевірки зазначені вище документи, а у випадку звільнення від обов`язкового страхування – відповідні підтверджуючі документи (посвідчення).

Посилання позивача, з якими погодився суд першої інстанції, що у відповідача не було законних підстав зупиняти транспортний засіб, колегією суддів до уваги не приймаються, оскільки правила дорожнього руху не містять застереження (або виключення) про те, що контроль за наявністю документів, зазначених в п.2.1 ПДР України, здійснюється Національною поліцією тільки при складанні протоколів щодо порушень правил дорожнього руху, оформленні матеріалів дорожньо-транспортних пригод, тощо.

Пунктом 21.3 статті 21 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» встановлено, що при використанні транспортного засобу в дорожньому русі особа, яка керує ним, зобов`язана мати при собі страховий поліс (сертифікат). Страховий поліс пред`являється посадовим особам органів, визначених у пункті 21.2 цієї статті, на їх вимогу.

Як зазначалося вище, відповідно до п.п.«а» пункту 2.4 Правил дорожнього руху на вимогу працівника міліції водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також пред`явити для перевірки документи, зазначені в пункті 2.1,

Відтак, колегія суддів вважає висновки суду першої інстанції про протиправність дій інспектора щодо зупинення транспортного засобу та перевірки документів позивача хибними, а відтак скасування судом постанови відповідача саме з цих підстав є передчасним.

Щодо самого порушення, колегія суддів звертає увагу на таке.

Як зазначалось вище, спірною постановою позивач притягнутий до відповідальності, оскільки при перевірці документів встановлено відсутність у водія діючого поліса обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності наземних транспортних засобів.

З наявного в матеріалах справи відеозапису з нагрудної відеокамери інспектора вбачається, що ОСОБА_1 пред`явив інспектору на огляд поліс страхування в електронному вигляді (на телефоні), що не заборонено законодавством.

Посилання апелянта у скарзі на ту обставину, що поліс страхування, пред`явленого на огляд, є нечинним, колегія суддів до уваги не приймає, оскільки апелянтом ані суду першої, ані суду апеляційної інстанції не надано доказів на підтвердження такого посилання, та в матеріалах справи такі докази відсутні.

При цьому, до матеріалів справи надано роздрукований електронний поліс №117715150 обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, укладений між ПрАТ «СК  «Глобал Гарант» та ОСОБА_1 , транспортний засіб SKODA FABIA н.з. НОМЕР_2 , строк дії договору: з 21.08.2019 року до 20.08.2020 року включно (а.с.6).

Тобто на час зупинки вказаний поліс знаходився при водії в електронному вигляді, був чинним та був пред`явлений інспектору для огляду.

Вказані обставини апелянтом не спростовано.

Отже, судом першої інстанції правильно прийнято рішення про часткове задоволення позовних вимог помилково зазначені підстави такого рішення.

Відповідно до частини 4 статті 317 КАС України зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції підлягає зміні в частині мотивування висновків суду.

Оскільки предметом позову в цій справі є рішення суб`єкта владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності, судове рішення суду апеляційної інстанції згідно з частиною третьою статті 272  Кодексу адміністративного судочинства України не підлягає оскарженню в касаційному порядку.

Керуючись статтями 77, 243, 250, 308, 310, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328  Кодексу адміністративного судочинства України, суд, –

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Департамента патрульної поліції Національної поліції України на рішення Царичанського районного суду Дніпропетровської області від 16 квітня 2020 року в адміністративній справі №196/1594/19 залишити без задоволення.

Рішення Царичанського районного суду Дніпропетровської області від 16 квітня 2020 року в адміністративній справі №196/1594/19 змінити, виклавши її мотивувальну частину в редакції цієї постанови.

В іншій частині рішення Царичанського районного суду Дніпропетровської області від 16 квітня 2020 року в адміністративній справі №196/1594/19 залишити без змін.

          Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуючий – суддя                                                                      І.В. Юрко

                               суддя                                                                      С.В. Чабаненко

                               суддя                                                                      С.Ю. Чумак