Постанова КЦС ВС від 05.06.2019 №757/32522/17-ц

Постанова

Іменем України                                      

05 червня 2019 року

м. Київ

справа № 757/32522/17-ц

провадження № 61-461св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого – Луспеника Д. Д.,

суддів: Білоконь О. В., Гулька Б. І., Синельникова Є. В. (суддя-доповідач), Хопти С. Ф.,

учасники справи:

позивач – ОСОБА_1 ,

представник відповідача – ОСОБА_2 ,

відповідач – публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк»,

представник відповідача –Кобзар Юлія Богданівна,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 – ОСОБА_2 на рішення Печерського районного суду міста Києва, у складі судді Литвинової І. В., від 23 серпня 2018 року і постанову Київського апеляційного суду, у складі колегії суддів: Борисової О. В., Ратнікової В. М., Левенця Б. Б., від 20 грудня 2018 року та касаційну скаргу акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на постанову Київського апеляційного суду від 20 грудня 2018 року.

Короткий зміст позовної заяви та її обґрунтування

У червні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» (у подальшому змінило назву на акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк»; далі – ПАТ КБ «ПриватБанк, АТ КБ «ПриватБанк», банк) про стягнення штрафних санкцій.

Свої вимоги позивач обґрунтовував тим, що між ним та відповідачем були укладені договори банківського вкладу від 17 липня 2007 року

№ SAMDN25000015021229, від 18 листопада 2013 року

№ SAMDN80000739240525 та від 18 листопада 2013 року

№ SAMDN80000739240723. Вказував, що у зв`язку з простроченням

ПАТ КБ «ПриватБанк» повернення належних йому коштів, рішенням Печерського районного суду міста Києва від 19 травня 2015 року у справі

№ 757/672/15-ц стягнуто з відповідача на його користь за договором банківського вкладу № SAMDN25000015021229 грошові кошти у розмірі

3 255,61 євро, що згідно офіційного курсу Національного банку України (далі – НБУ) еквівалентно 82 008,82 грн; за договором банківського вкладу

№ SAMDN80000739240525 грошові кошти у розмірі 37 056,08 доларів США, що згідно офіційного курсу НБУ еквівалентно 819 680,49 грн; за договором банківського вкладу № SAMDN80000739240723 грошові кошти у розмірі

32 696,53 доларів США, що згідно офіційного курсу НБУ еквівалентно

723 247,24 грн. Зазначав, що вказане судове рішення відповідачем не виконано, а відтак, на думку позивача, останній повинен нести відповідальність, передбачену частиною п`ятою статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів».

Посилаючись на зазначені обставини, позивач, зменшивши позовні вимоги, просив стягнути з відповідача на його користь пеню у розмірі трьох відсотків за кожний день прострочення за період з 08 червня 2016 року по 08 червня 2017 року: 32 850 євро – за договором від 17 липня 2007 року

№ SAMDN25000015021229; 377 970,34 доларів США – за договором

від 18 листопада 2013 року № SAMDN80000739240525; 333 493,20 доларів США – за договором від 18 листопада 2013 року № SAMDN80000739240723.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Печерського районного суду міста Києва від 23 серпня 2018 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з ПАТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 пеню у розмірі 3 374,43 грн. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня, передбачена частиною п`ятою

статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів», розмір якої визначається, виходячи з розміру процентів за договорами банківського вкладу за дванадцять місяців до дати звернення позивача до суду з цим позовом.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Київського апеляційного суду від 20 грудня 2018 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення. Позов

ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з АТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 пеню у розмірі 85 653,95 грн. В іншій частині позову відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про застосування до спірних правовідносини положень Закону України «Про захист прав споживачів» та необхідність стягнення з відповідача пені на користь позивача, проте не звернув увагу на те, що пеня згідно з частиною п`ятою статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів» нараховується не тільки на невиплачені відсотки, а також і на сам вклад. Ураховуючи те, що розмір пені  значно перевищує розмір збитків, суд апеляційної інстанції, посилаючись на  принципи розумності та справедливості, а також на частину третю

статті 551 ЦК України, дійшов висновку про зменшення розміру пені до розміру суми відсотків, які були нараховані за спірними депозитними договорами.

Короткий зміст вимог касаційних скарг та доводи осіб, які їх подали

У касаційній скарзі представник ОСОБА_1 – ОСОБА_2 просить скасувати оскаржені судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позову у повному обсязі, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Доводи касаційної скарги зводяться до того, що суд апеляційної інстанції повинен був зменшити розмірі пені до суми депозиту, а не до суми відсотків за спірними договорами банківського вкладу. Заявник посилається на судову практику суду касаційної інстанції, відповідно до якої нарахування пені на підставі частини п`ятої статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів» повинно здійснюватися саме на суму вкладу, а не на суму відсотків за вкладом.

У касаційній скарзі АТ КБ «ПриватБанк» просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Доводи касаційної скарги зводяться до того, що вартість послуги банку – це проценти, а тому пеня має нараховуватись на розмір процентів за договорами банківського вкладу, що правильно було зроблено судом першої інстанції. У постанові Верховного Суду від 21 лютого 2019 року (провадження № 61-5543св18), правові висновки якого не застосував суд апеляційної інстанції, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що три проценти підлягають застосуванню до порушеного грошового зобов`язання, складовою якого є, зокрема нараховані проценти за користування коштами, строки сплати яких визначено договором. Суд апеляційної інстанції не звернув увагу на те, що пеня має обчислюватися та стягуватись виключно у національній валюті України – гривні, а тому сума боргу в іноземній валюті повинна бути переведена в гривневий еквівалент на день початку періоду нарахування.

Короткий зміст відзиву на касаційну скаргу

У відзиві на касаційну скаргу банку представник ОСОБА_1 –                  ОСОБА_2 просить залишити касаційну скаргу без задоволення та ухвалити нове рішення про задоволення позову у повному обсязі.

Надходження касаційних скарг до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 21 січня 2019 року відкрито касаційне провадження за поданою касаційною скаргою АТ КБ «ПриватБанк».

Ухвалою Верховного Суду від 31 січня 2019 року відкрито касаційне провадження за поданою касаційною скаргою представника

ОСОБА_1 – ОСОБА_2 .

11 лютого 2019 року справу передано судді-доповідачу.

Ухвалою Верховного Суду від 15 травня 2019 року справу призначено до судового розгляду колегією у складі п`яти суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

17 липня 2007 року між ОСОБА_1 та ПАТ КБ «ПриватБанк» був укладений договір банківського вкладу № SAMDN25000015021229, згідно умов якого сума вкладу складала 3 тис. євро, зі строком повернення вкладу 17 липня 2008 року з можливою пролонгацією, з виплатою процентів, нарахованих на вклад за ставкою 7,7 % річних.

18 листопада 2013 року між сторонами був укладений договір банківського вкладу № SAMDN80000739240525, відповідно до якого сума вкладу складала 34 517,84 доларів США, строком повернення вкладу до 18 лютого 2014 року з можливою його пролонгацією, з виплатою процентів, нарахованих на вклад за ставкою 6,5% річних.

18 листопада 2013 року між позивачем та ПАТ КБ «ПриватБанк» був укладений договір банківського вкладу № SAMDN80000739240723, згідно умов якого сума вкладу складала 30 456,91 доларів США, строком повернення вкладу до 18 лютого 2014 року з можливою його пролонгацією, з виплатою процентів, нарахованих на вклад за ставкою 6,5% річних.

У 2014 році у зв`язку з припиненням функціонування банківських відділень ПАТ КБ «ПриватБанк» на території Автономної Республіки Крим рахунки позивача були заблоковані банком.

Рішенням Печерського районного суду міста Києва від 19 травня 2015 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 22 жовтня 2015 року, у справі № 757/672/15-ц стягнуто з ПАТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 грошові кошти, а саме: за договором банківського вкладу від 17 липня 2007 року № SAMDN25000015021229 у розмірі

3 255,61 євро, що згідно офіційного курсу Національного банку України  еквівалентно 82 008,82 грн; за договором банківського вкладу

від 18 листопада 2013 року № SAMDN80000739240525 у розмірі

37 056,08 доларів США, що згідно офіційного курсу Національного банку України еквівалентно 819 680,49 грн; за договором банківського вкладу

від 18 листопада 2013 року № SAMDN80000739240723 у розмірі

32 696,53 доларів США, що згідно офіційного курсу Національного банку України еквівалентно 723 247,24 грн.

Обґрунтовуючи позов, ОСОБА_1 зазначав, що зазначене судове рішення у справі № 757/672/15-ц не виконано, а тому з відповідача на його користь підлягає стягненню пеня за прострочення виконання зобов`язання з повернення вкладу, передбачена частиною п`ятою статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів».

Встановлено, що на момент звернення позивача до суду з цим позовом рішення Печерського районного суду міста Києва від 19 травня 2015 року у справі № 757/672/15-ц виконано не було.

Позиція Верховного Суду

Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Касаційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до положень статей 526, 530, 598, 599 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, установлених договором або законом. Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

За змістом положень статей 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

Особливості правовідносин за договором банківського вкладу визначено параграфом третім глави 71 ЦК України, у якому визначено, що за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов`язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

Договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад). За договором банківського строкового вкладу банк зобов`язаний видати вклад та нараховані проценти за цим вкладом із спливом строку, визначеного у договорі банківського вкладу (стаття 1060 ЦК України).

Банк виплачує вкладникові проценти на суму вкладу в розмірі, встановленому договором банківського вкладу. Проценти на банківський вклад нараховуються від дня, наступного за днем надходження вкладу у банк, до дня, який передує його поверненню вкладникові або списанню з рахунка вкладника з інших підстав (стаття 1061 ЦК України).

Таким чином строковий договір банківського вкладу покладає на банк обов`язок прийняти від вкладника суму коштів, нарахувати на неї проценти та повернути ці кошти з процентами зі спливом встановленого договором строку.

Закінчення строку дії договору банківського вкладу не звільняє банк від обов`язку повернути (видати) кошти вкладникові.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (статті  549, 551, 611 ЦК України).

Частиною п`ятою статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів» встановлено, що у разі коли виконавець не може виконати (прострочує виконання) роботу (надання послуги) згідно з договором, за кожний день (кожну годину, якщо тривалість виконання визначено у годинах) прострочення споживачеві сплачується пеня у розмірі трьох відсотків вартості роботи (послуги), якщо інше не передбачено законодавством. У разі коли вартість роботи (послуги) не визначено, виконавець сплачує споживачеві неустойку в розмірі трьох відсотків загальної вартості замовлення. Сплата виконавцем неустойки (пені), встановленої в разі невиконання, прострочення виконання або іншого неналежного виконання зобов`язання, не звільняє його від виконання зобов`язання в натурі.

Оскільки відповідно до статей 2, 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність» банк має право здійснювати банківську діяльність на підставі банківської ліцензії шляхом надання банківських послуг, а клієнтом банку є будь-яка фізична чи юридична особа, що користується послугами банку, то до спірних правовідносин підлягають застосуванню положення частини п`ятої статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів».

Відмова банку виконати розпорядження клієнта з видачі належних йому за договором банківського рахунку сум свідчить про невиконання банком своїх зобов`язань та має наслідком настання відповідальності, передбаченої законом у вигляді сплати пені в розмірі 3 % від суми утримуваних банком коштів за кожен день з моменту звернення клієнта з вимогою про видачу коштів до дня фактичної видачі.

Зазначена правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі № 761/26293/16-ц (провадження № 14-64цс19).

За змістом частини четвертої статті 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Рішенням Печерського районного суду міста Києва від 19 травня 2015 року у справі № 757/672/15-ц встановлено, що умовами договорів банківського вкладу від 17 липня 2007 року № SAMDN25000015021229, від 18 листопада 2013 року № SAMDN80000739240525, від 18 листопада 2013 року

№ SAMDN80000739240723, укладених між сторонами, передбачена можливість зняття коштів з вкладного рахунку у будь-який момент протягом всього строку дії договору (без обмежень щодо кількості операцій та суми операцій). Внесений позивачем вклад відповідно до вказаних договорів є вкладом на вимогу. Вимога ОСОБА_1 про повернення грошових коштів була направлена до банку, проте банк свої зобов`язання не виконав, у зв`язку із чим суд стягнув із банку відповідні суми грошових коштів.

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для стягнення з банку на користь позивача пені в розмірі 3 % від суми утримуваних банком коштів, оскільки відмова банку виконати вимогу вкладника з видачі належних йому за договором банківського вкладу сум свідчить про невиконання банком своїх зобов`язань та має наслідком настання відповідальності, передбаченої Законом України «Про захист прав споживачів» у вигляді сплати пені у розмірі трьох процентів від суми утримуваних банком коштів за кожен день прострочення з моменту звернення клієнта з вимогою про видачу коштів до дня фактичної видачі.

Відповідно до вимог статті 2 ЦПК України суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи, зокрема, завдання цивільного судочинства, забезпечення розумного балансу між приватними і публічними інтересами, особливості предмета спору, ціни позову (стаття 11 ЦПК України).

Частиною третьою статті 551 ЦК України встановлено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Отже, положення частини третьої статті 551 ЦК України з урахуванням наведених положень норм процесуального права щодо загальних засад цивільного судочинства дає право суду зменшити розмір неустойки за умови, що цей розмір значно перевищує розмір збитків.

Встановивши, що розмір пені значно перебільшує розмір простроченого зобов`язання, визначеного на підставі рішення суду, яке набрало законної сили, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для зменшення розміру неустойки, нарахованої у сумі 19 562 132 грн, застосувавши принципи пропорційності, розумності та справедливості. Також судом апеляційної інстанції було правильно визначено суму пені у національній валюті України – гривні, оскільки пеня є неустойкою і має штрафний, а не компенсаційний характер, вона не входить до складу основного зобов`язання, а її сплата та розмір визначені Законом України «Про захист прав споживачів» за неналежне надання виконавцем банківських послуг споживачеві (постанова Великої Палати Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі № 761/26293/16-ц).

Доводи касаційних скарг не дають підстав для висновку, що оскаржене судове рішення ухвалено без додержання норм матеріального і процесуального права та зводяться до переоцінки доказів у справі, що відповідно до положень статті 400 ЦПК України, знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду.

Відповідно до статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Ураховуючи наведене, колегія суддів вважає, що касаційні скарги підлягає залишенню без задоволення, а оскаржене судове рішення – без змін.

Керуючись статтями 400, 402, 410, 416, 436 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційні скарги представника ОСОБА_1 – ОСОБА_2 ,акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного суду від 20 грудня 2018 року залишити без змін.

Поновити виконання постанови Київського апеляційного суду від 20 грудня 2018 року.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий                                                                                          Д. Д. Луспеник

Судді:                                                                                                     О. В. Білоконь

                                                                                                                  Б. І. Гулько

        Є. В. Синельников

        С. Ф. Хопта