Головна / Судова практика / Процесуальні питання / Конституційна скарга та рішення КСУ як підстава для перегляду судового рішення: чи працює цей механізм?

Конституційна скарга та рішення КСУ як підстава для перегляду судового рішення: чи працює цей механізм?

13.07.2017 парламентом було прийнято нову редакцію Закону України “Про Конституційний суд України”, який набрав чинності 03.08.2017. За цим законом для фізичних та юридичних осіб стала доступною нова форма звернення до КСУ – конституційна скарга.

Нагадаю, що відповідно до ст. 55 Закону України “Про КСУ” конституційною скаргою є подане до Суду письмове клопотання щодо перевірки на відповідність Конституції України (конституційність) закону України (його окремих положень), що застосований в остаточному судовому рішенні у справі суб’єкта права на конституційну скаргу.

Подати до КСУ конституційну скаргу може особа, яка вважає, що застосований в остаточному судовому рішенні в її справі закон України (його окремі положення) суперечить Конституції України (ст. 56 Закону України “Про КСУ”).

Одночасно з цим всі процесуальні кодекси були доповнені новою підставою для перегляду судових рішень за нововиявленою обставиною:

Встановлена Конституційним Судом України неконституційність закону України, іншого акта (їх окремих положень) або надане Конституційним Судом України офіційне тлумачення положень Конституції України, що є відмінним від того, як їх застосував суд при вирішенні справи.

В нових процесуальних кодексах, які набрали чинності 15.12.2017, ця підстава для перегляду судових рішень фактично залишилась, однак зазнала певною трансформації.

По-перше, тепер це підстава для перегляду судових рішень за “виключними” обставинами, а не “нововиявленими”. По-друге, рішення КСУ має бути виключно щодо конституційності (неконституційності) норми закону або іншого акту. Тобто рішення щодо тлумачення Конституції України вже не є підставою для перегляду. По-третє, законодавець додав застереження, що переглянуті можуть бути лише ті судові рішення, які ще не виконанні. Останнє, як виявилось, має суттєве значення для застосування відповідної норми процесуального закону щодо перегляду судових рішень на практиці, але про це трошки далі.

Отже, наразі однією з підстав для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є:

Встановлена Конституційним Судом України неконституційність (конституційність) закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого (не застосованого) судом при вирішенні справи, якщо рішення суду ще не виконане

Цілком очевидно, що право на подання конституційної скарги безпосередньо пов’язано із правом сторони в подальшому ініціювати перегляд судового рішення за виключними обставинами.  В іншому випадку сенсу у поданні конституційної скарги дуже мало. Але чи працює цей інструмент на практиці?

Перегляд можливий лише щодо рішень, які підлягають виконанню в порядку передбаченому ЗУ “Про виконавче провадження”

Колегія суддів Касаційного господарського суду Верховного Суду у своїй постанові від 29.10.2019 у справі №922/1391/18 зазначила, що застереження щодо можливості перегляду судового рішення у зв’язку з виключними обставинами у разі, якщо воно ще не виконане, ґрунтується на принципі юридичної визначеності, який вимагає поваги до принципу res judicata, тобто поваги до остаточного рішення суду, що у повній формі розкривається у “res judicata pro veritate habetur!” – “судове рішення визнається за істину”. Одночасно з цим суд зауважив, що завершальною стадією судового провадження і примусового виконання рішень є виконавче провадження. Тобто саме з виконанням судового рішення реально поновлюються права особи, яка зверталася з відповідним позовом до суду (пункти 9.7., 9.8. постанови). 

Стосовно можливості перегляду судового рішення у зв’язку із такою виключною обставиною як рішення КСУ, колегією суддів було зазначено, що рішення КСУ має значення, перш за все, як рішення загального характеру, яким визначається правова позиція для вирішення наступних справ. Відповідно, перегляд судового рішення допускається як виняток лише тоді, коли рішення суду ще не виконане, тобто коли наслідки, передбачені ним, остаточно не настали (п. 9.9. постанови).

У цій справі суд касаційної інстанції дійшов висновку, що:

“Виконання судового рішення про визнання недійсним правочину (договору, угоди) не вимагає від учасників справи та/або уповноважених органів вчинення певних заходів щодо його фактичного виконання, а визначені цим рішенням наслідки настають для сторін з моменту набрання законної сили таким судовим рішенням, тобто фактично виконання рішення суду вичерпується фактом набранням ним законної сили, тому перегляд такого рішення на підставі пункту 1 частини третьої статті 320 ГПК України суперечитиме принципу res judicata”.

Пункт 9.12. постанови.

Ідентична позиція міститься й у постанові іншої колегії КГС ВС від 02.12.2020 у справі №910/4474/17.

Рішення КСУ має перспективну дію у часі

Висновок щодо дії рішення КСУ у часі було закріплено й у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.11.2020 у справі №4819/49/19

“Рішення КСУ поширюється на правовідносини, які виникли після його ухвалення, а також на правовідносини, які виникли до його ухвалення, але продовжують існувати (тривають) після цього. Водночас чинним законодавством визначено, що Конституційний Суд України може безпосередньо у тексті свого рішення встановити порядок і строки виконання ухваленого рішення”.

Тож якщо коротко підсумувати ключову позицію цієї постанови ВП ВС, то вона зводиться до того, що дія рішення КСУ не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до його ухвалення.

Однак, що ще більш цікаве у цій справі, так це окрема думка деяких суддів. 

Погоджуючись із резолютивною частиною рішення суду чотири судді Великої Палати зауважили, зокрема, що абсолютне заперечення ретроспективної дії рішень КСУ щодо неконституційності норми кримінального процесуального закону позбавляє сенсу і фактично нівелює передбачену п.1 ч.3 ст.459 КПК виключну обставину як підставу перегляду судових рішень, перетворює цю норму закону на «мертву» і не функціональну (п. 12. окремої думки).

“Унеможливлення ретроспективного застосування рішення КСУ, яким встановлюється неконституційність, конституційність процесуального закону чи його окремого положення, застосованого судом при вирішенні справи, як виключної обставини для перегляду судових рішень позбавляє заявника будь-яких ефективних засобів захисту порушеного права”

Зазначено у пункті 18 окремої думки.

Відмовлено в задоволені позову – перегляд неможливий

Також варто звернути увагу на цікаву правову позицію, яка викладена в ухвалі Касаційного адміністративного суду Верховного Суду від 23.12.2020 у справі №9901/106/19.

Власне зводиться вона до того, що рішення суду, яким у задоволені позову відмовлено, не підлягає примусовому виконанню, а відтак його перегляд за виключною обставиною (рішення КСУ) неможливий.

“Не застосований” закон

Як ви помітили відповідні норми процесуальних кодексів передбачають як підставу для перегляду судових рішень встановлену КСУ неконституційність (конституційність), зокрема, й не застосованого судом закону про вирішенні справи.

Свій погляд на те якими чином визначити, що у певній справі мало місце не застосування певного закону, який був визнаний КСУ неконституційним (конституційним), виклала колегія КЦС ВС у постанові від 17.02.2021 у справі №755/18963/13-ц:

… вжита у пункті 1 частини третьої статті 423 ЦПК України така якісна характеристика закону, як «не застосований», охоплює не увесь масив незастосованого судом законодавства, а лише ту його частину, яка регулює спірні правовідносини та обумовлює категоричну необхідність його застосування як ключову умову відповідності судового рішення критерію законності, зокрема ухвалення судового рішення відповідно до норм матеріального права (частини першої, другої статті 263 ЦПК України). Тобто, за своїм змістовим наповненням вербальна конструкція «не застосований» у цьому контексті означає «не застосований попри те, що підлягав застосуванню».

Враховуючи викладене, на мій погляд, плануючи подавати конституційну скаргу з метою ініціювання у майбутньому перегляду судового рішення, необхідно врахувати відповідну практику суду касаційної інстанції.

В цілому, як ми з вами побачили, інструмент конституційної скарги (з метою ініціювання подальшого перегляду судового рішення) є не надто вже й ефективним. Хто більше у цьому винен: суд, який відповідними чином тлумачить закон, або законодавець, який виклав норму з певними застереженнями – це вже питання дискусійне.

Відповісти

Your email address will not be published. Required fields are marked *

*